Це був доволі метушливий ранок. Віруючі готували нашу невеличку церковну залу, а я їм допомагала. Поруч щебетали й гуляли маленькі діти. Було так багато руху, що в залі стало душно і я прочинила вхідні двері. Один маленький хлопчик, побачивши це, зрозумів, що має шанс вислизнути, поки його ніхто не бачить. Малюк навшпиньки попрямував до дверей. Я уважно слідкувала за ним і не здивувалась, що він потрапив прямо до рук свого батька у сусідній кімнаті.

Цей малюк зробив те, що маємо робити всі ми, коли приголомшені турботами й метушнею, – він втік від усіх, щоб побути з татусем. Ісус завжди знаходив можливість побути наодинці в молитві зі Своїм Небесним Отцем. Можна сказати, що саме таким чином Він вирішував проблему поповнення Своєї людської енергії, що швидко вичерпувалась через важке й насичене служіння. Як пише євангеліст Матвій, Ісус пішов до пустинного місця, але натовпи попрямували за Ним. Він зжалився над людьми, тому зцілив багатьох і чудесним чином нагодував тисячі людей. Потім “на гору пішов помолитися насамоті” (Мт. 14:23).

Ісус завжди підтримував через молитву зв’язок з Богом. А що ви скажете про себе? Чи знаходите ви час побути наодинці з Богом, щоб отримувати Його силу, поповнювати свої ресурси?