Стоячи у черзі до каси в супермаркеті, я побачив кількох підлітків з поголеними головами й кільцями в носах, що шукали якоїсь закуски. Ще побачив молодого фахівця, що купував стейк, кілька пучків спаржі і один великий помідор. А ще була старенька жінка, що роздумувала, чи купити їй персиків та полуниць. Я дивився і думав: “Невже Бог справді знає кожного з них по імені? Невже вони справді мають якесь значення для Нього?”

Господь є Творцем всіх людських істот, тому кожен із нас є об’єктом Його любові й пильної уваги. Цю любов Бог колись являв на пагорбах ізраїльських, а потім продемонстрував її на хресті.

Коли Ісус прийшов на цю Землю в якості слуги, Він показав, що Божа турботлива долоня не є завеликою навіть для “найменших” цього світу. На Його долонях викарбовано ім’я кожної людини. А ще на них сліди від цвяхів, що вказують на ціну й велич Божої любові.

Отже, коли мене охоплює відчуття самотності – як це яскраво зображають Йов та Еклезіяст, – я звертаюсь до Євангелії і читаю про діла Ісуса. Адже якщо я приходжу до висновку, що моє існування “під сонцем” нічого не значить для Бога, це суперечить найголовнішій причині, навіщо Бог взагалі приходив на цю землю (Екл. 1:3). Запитуєте себе, чи маєте якесь значення для Бога? Відповідь – в Ісусі Христі.