“Я жив ще тоді, коли люди користувались каретами, а тепер вони ходять по Мiсяцю”, – сказав своїй онуці чоловік похилого віку. А потім додав: “Я ніколи не думав, що життя промине так швидко”.

Життя коротке. І більшість із нас навернулись до Ісуса через бажання жити вічно. Це непогано, але ми не усвідомлюємо повністю, що таке насправді вічне життя, якщо думаємо лише про безкінечне існування. Ми схильні гнатися за різними речами: бажаємо чогось кращого і сподіваємося, що воно десь поруч. “Якби я вже закінчив школу, то…” “Якби я вже мав роботу й одружився, то…” “Якби я вже пішов на пенсію, то…” І одного дня ми, як той дідусь, дивуємося, куди відлетіло наше життя.

Проте істина полягає в тому, що ми маємо вічне життя вже тепер. Апостол Павло писав: “Закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти” (Рим. 8:2). Хто “за духом” ходить, той думає “про духовне” (Рим. 8:5). Наші бажання змінюються, коли ми приходимо до Христа. В Ньому ми отримуємо те, чого найбільше прагнемо як нове творіння: думку, що керується Святим Духом, та мир (Рим. 8:6).

Коли знаходимо у своєму житті Ісуса Христа, то замість жалю через короткочасність життя отримуємо повноту радості життя з Ним тепер і назавжди.