Коли мій татко був ще юнаком, сталося, що коли він з компанією друзів їхав за місто на якийсь спортивний захід, їхню машину занесло через мокре дорожнє покриття. Сталася аварія… жахлива аварія. Один із друзів татка загинув миттєво, а інший залишився паралізованим. Самого ж мого татка лікар визнав мертвим і його відправили до моргу. Але коли шоковані, вбиті горем батьки мого татка прийшли у морг для ідентифікації тіла, він раптом прийшов до тями. Як з’ясувалося, він лише перебував у глибокій комі. Того ранку смуток обернувся у радість.

У Посланні до ефесян апостол Павло нагадує нам, що без Христа ми були “мертві через свої провини й гріхи” (Еф. 2:1). Але Бог, Який багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, “нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом” (Еф. 2:5). В Христі ми перейшли із смерті в життя.

Отже, всі ми зобов’язані своїм життям Небесному Отцю. Завдяки Його любові стало можливим, щоб ті з нас, хто колись були мертвими у своїх гріхах, тепер мали через Божого Сина сенс життя і жили вічно з Ним.