Я уважно дивилась на поверхню води, пильнуючи тих, хто купався у басейні. Я працювала рятівником, була моя зміна. Шість годин я стояла на варті й спостерігала за людьми. Якби я залишила свій пост або просто послабила свою увагу, це могло б призвести до трагічних наслідків для тих, хто купались. Якби хтось почав тонути через травму або погані навички тримання на воді, то мій обов’язок − витягти його з води у безпечне місце і надати допомогу.

Цар Давид, після того як Господь допоміг йому здолати филистимлян (2 Сам. 21:15-22), порівняв своє спасіння від ворогів з тим, як когось вихоплюють “з вод великих” (2 Сам. 22:17). Життя Давида та його людей було під загрозою через підступи недругів. Але Бог не дав йому потонути в цих бідах. Рятівникам платять заробітну плату, щоб люди у воді мали гарантовану допомогу, але Бог врятував Давида тому, що “вподобав” його (2 Сам. 22:20). Моє серце тремтить від радості, коли я розумію, що Бог пильнує та захищає мене через Свою любов до мене, а не через якийсь обов’язок.

Коли нас готові накрити хвилі життєвих проблем, є можливість знайти душевний спочинок у розумінні того, що Бог є нашим Рятівником, що Він бачить наші боріння й пильнує, захищає нас – тому що “вподобав нас”.