Коли мені було тринадцять років, у школі об’явили, що нам потрібно записатися на чотири факультативи, серед яких були: домоведення, мистецтво, хор і теслярство. Вперше прийшовши на хор, я побачила, як вчителька викликала кожного учня до піаніно, щоб послухати голос і визначити ту хорову партію, що відповідає певному голосовому діапазону. І ось настала моя черга. Я пробувала багато разів співати ті ноти, що мені грали, але вчителька так і не визначила, який у мене голос. Натомість відіслала до консультаційної комісії, щоб підібрали мені інший факультативний клас. З тих пір я була впевнена, що мені непотрібно взагалі співати.

Я жила з цією впевненістю понад десять років, аж поки не прочитала Псалом 98, який починається закликом: “Співайте для Господа пісню нову” (Пс. 98:1). І причина для такого співу не має нічого спільного з нашими вокальними здібностями. Господу просто подобається чути від Своїх дітей пісні подяки й хваління. Крім того, головна причина для співу – це ті чуда, що Він вчинив (Пс. 98:1).

Псалміст також вказує на ще дві чудесні причини, чому маємо хвалити Бога в піснях і радіти Йому: Його рятівна праця в нашому житті та Його непроминуща вірність. У Божому хорі знайдеться місце кожному, щоб оспівувати Його чудесні чини.