“Якщо Бог не має ані початку, ані кінця і завжди існував, то що Він робив до того, як нас створив? Чим Він займався?” – постійно запитував у мене не по роках розвинутий учень, коли на уроках недільної школи ми обговорювали вічну природу Бога. Зазвичай я відповідала, що це, по справі, тайна, але нещодавно з’ясувала, що у Святому Письмі є відповідь на це запитання.

Звертаючись у молитві до Свого Отця, Ісус Христос сказав: “Отче… Ти полюбив Мене перше закладин світу” (Ів. 17:24). Отже, Ісус Христос зображує Бога наступним чином: ще до створення світу всередині Божественної Трійці Отець, Син та Дух Святий дарували одне одному любов і водночас отримували її. Коли Ісус Христос охрестився, Бог послав на Нього Святого Духа у вигляді голуба і проголосив: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” (Мт. 3:17). Один із найбільш фундаментальних аспектів ідентичності Бога полягає в постійному даруванні Ним життєдайної любові.

Яка це прекрасна і втішна істина стосовно нашого Бога! Така взаємна й нескінченна любов, що її являє кожна Особа Трійці – Отець, Син та Святий Дух, – є ключем до розуміння природи Бога. Що Бог робив до початку часів? Те, що й завжди: Він любив, тому що Бог є любов (1 Ів. 4:8).