“Кохана!” – вигукнула моя донька, збираючись кудись одного ранку. Я відразу не зрозумів, про що вона. Донька ж пальцем постукала по своїй футболці, яка дісталась їй від кузини – на ній було великими буквами написане слово “кохана”. Я міцно обійняв її і сказав: “Ти дійсно кохана!” Вона усміхнулася з щирою радістю і побігла від мене, стрибаючи й повторюючи слово “кохана”.

Мені важко назвати себе ідеальним батьком. Але сам момент був просто ідеальним, як на мене. В цьому спонтанному, короткому спілкуванні я побачив у сяючому обличчі своєї доньки відблиск того, що значить приймати безумовну любов. То був вираз справжнього щастя й задоволення.

Чи багато серед нас тих, які впевнені, що нас безмежно любить Небесний Отець?! Інколи нам важко в це насправді повірити. Ізраїльтяни теж мали з цим проблему. Їм здавалося, що випробування в їхньому житті свідчать про те, що Бог перестав їх любити. Але пророк Єремія нагадує народу ті слова, що колись раніше Бог сказав: “Я вічним коханням тебе покохав” (Єр. 31:3). Ми теж прагнемо такої безумовної любові, але через життєві рани, розчарування і власні помилки вважаємо майже неможливим, що хтось нас може любити безумовною любов’ю. Однак Бог відкриває нам Свої обійми – обійми ідеального Отця – і запрошує пізнати в Ньому спочинок та любов.