Інколи життя стає дуже напруженим – важкі заняття, виснажлива робота, туалет і ванна вже занадто брудні, і навіть щоб випити кави, потрібно шукати у розкладі “віконце”. Це призводить до того, що я ледве змушую себе найти для читання Біблії кілька хвилин – і щоразу кажу собі, що наступного тижня приділятиму спілкуванню з Богом більше часу. Та наступного тижня мене знову відволікають термінові справи, і я забуваю просити у Бога помочі в тих чи інших моментах.

Коли апостол Петро йшов по воді назустріч Ісусу, його швидко “відволікли” шалені вітри та хвилі, і він почав тонути (Мт. 14:29-30) – як я бува “тону” у хвилях різних справ. Але як тільки Петро почав кричати, “зараз Ісус простяг руку й схопив його” (Мт. 14:30-31).

Помічаю, що коли через надмірну заклопотаність я втрачаю з поля зору Бога, то починаю кричати до Нього і змушена віддавати Йому свої проблеми. Але саме так і працює Бог. Як тільки ми звертаємося до Ісуса Христа за допомогою, Він без коливання простягає Свою руку.

Коли нас накривають хвилі життєвих проблем, дуже легко забути про те, що Бог з нами серед усіх цих штормів. “Чого усумнився?” – запитав Ісус Христос Петра (Мт. 14:31). Через які б випробування ми не проходили, Він завжди поруч. Поруч, щоб у будь-який момент простягнути руку і врятувати нас.