Двоє чоловіків, звинувачених у торгівлі наркотиками, десять років провели в камері смертників. У в’язниці вони почули про Божу любов, яку Він явив до них в Ісусі Христі, і їхнє життя цілком змінилося. Коли настав час їм іти на розстріл, вони зустріли смерть молитвою “Отче наш” і співом гімну “О, благодать”. Завдяки своїй вірі в Бога й силі Святого Духа, в’язні були спроможні зустріти смерть з неймовірною мужністю.
Вони наслідували той приклад віри, що залишив їм Спаситель. Розуміючи, що час Його смерті наближається, Господь частину вечора витратив на спів зі Своїми друзями. Вражає, що Ісус Христос міг співати за таких обставин. Але ще більш вражає те, що Він співав. Того вечора Ісус та Його друзі розділили пасхальну вечерю, а ця трапеза закінчувалася співом псалмів розділу “Галель”, тобто з 113 по 118. Наближаючись до смерті, Ісус співав про “болі смерті, що Його оточили” (Пс. 116:3), але водночас славив Бога за Його вірну любов (Пс. 117:2) і дякував за спасіння (Пс. 118:14). Ці псалми, безумовно, втішали Ісуса в ту ніч перед розп’яттям.
Довіра Ісуса Богу була такою великою, що навіть коли Він наближався до Своєї смерті, яку не заслужив, вирішив оспівувати Божу любов. Завдяки Ісусу, ми теж можемо мати впевненість, що Бог завжди з нами – за будь-яких обставин.
