Цезар Август запам’ятався як перший і найвеличніший римський імператор. Завдяки своїм політичним та військовим навичкам, він знищив своїх ворогів, розширив імперію і перетворив Рим з купки брудних районів на місто мармурових статуй та храмів.

Римські громадяни обожнювали Августа, називаючи його божественним батьком і спасителем людської раси. Офіційно вважається, що коли його сорокарічне царювання добігало кінця, його останні слова були: “Я отримав Рим дерев’яним, а залишив мармуровим”. Але за ствердженням його дружини, він ще сказав: “Якщо чудово я зіграв, овацією нагородіть мій відхід”.

Чого Август не знав, так це того, що він зіграв свою роль у важливішій історії. Наприкінці його царювання в одного єврейського теслі народився Син, Який показав дещо набагато величніше, ніж усі римські перемоги, храми, стадіони та палаци (Лк. 2:1).

Але хто міг побачити ту славу, про яку Ісус молився в ніч перед тим, як Його співвітчизники вимагали для Нього розп’яття у римських катів? (Ів. 17:4-5). Хто міг передбачити приховане чудо Його жертви, якій будуть вічно аплодувати на небі та на землі?

Це справді велична історія! Наш Бог “отримав” світ, в якому люди, знищували одне одного заради безумних мрій, а “залишив” світ, в якому люди оспівують старий шорсткий хрест.