Наша церква збирається у старій початковій школі, що у 1958 році закрилась, аби не виконувати наказ суду США про інтеграцію (дозвіл чорношкірим дітям навчатися у школі “лише для білих”). Наступного року школу знову відкрили, і Елва, яка тепер є членом нашої церкви, була однією з тих перших чорношкірих учнів, що потрапили у світ “білих людей”. “Мене забрали з безпечного середовища, від учителів, що стали мені рідними, і помістили у середовище небезпечне – в клас, де був лише один чорношкірий учень”. Елва багато страждала через те, що була “іншою”, але зрештою стала жінкою великої мужності й віри.

Її свідоцтво дуже глибоке, тому що показує скільки кривди вона зазнала від тих членів суспільства, які заперечують істину, що Бог любить будь-яку людину, незалежно від раси та її минулого. Деякі члени ранньої церкви теж мали проблеми з прийняттям цієї істини, бо вважали, що деякі люди від народження є об’єктами Божої любові, а інші – знехтувані Ним. Однак після божественного видіння апостол Петро приголомшив усіх своїх слухачів дивовижним одкровенням: “Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя, але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду” (Дії. 10:34-35).

Бог з любов’ю відкриває Свої обійми кожному. Давайте ж і ми робити це ж саме Його силою.