Моя донька якось зібралась до школи раніше, ніж завжди, тому попросила заїхати по дорозі до кав’ярні. Я погодився. Коли ми під’їхали до черги для машин, я запитав доньку, чи вона має бажання зробити комусь щось приємне, і почув у відповідь: “звісно”.

Ми зробили замовлення. Коли ж під’їхали до віконця і бариста прочитала нам рахунок, я сказав: “Ми хочемо оплатити замовлення жінки позаду нас”. На обличчі моєї доньки з’явилась велика усмішка.

“У масштабах Всесвіту” чашка кави – то, можливо, дрібниця. Чи не дрібниця? Мені цікаво, чи може такий маленький подарунок бути одним із проявів турботи про тих, кого Ісус Христос назвав “найменшими” (Мт. 25:40), і піклування про яких Він чекає від нас? Як вам така ідея, щоб наступного разу в черзі поставитись до людини попереду або позаду вас як до “гідного кандидата” вашої турботи – і зробити щось приємне. Можливо, це буде чашка кави; можливо, щось більше або менше. Слова Ісуса “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, − те Мені ви вчинили” (Мт. 25:40) дають нам велику свободу в служінні Йому через служіння іншим.

Коли ми від’їжджали від кав’ярні, то помітили позаду себе вирази облич баристи та тієї жінки, якій вона подавала каву: в обох були усмішки по самі вуха.