“Естера, тобі подарунок від нашої подруги Хелен!” – сказала мама, повернувшись з роботи додому. В дитинстві ми жили дуже скромно, тому отримання посилки поштою було для нас наче друге Різдво. Завдяки цій чудовій жінці, я відчула, що Бог мене любить, пам’ятає і цінує.

Напевно саме так почувалися й ті бідні вдовиці, яким Тавіта (що в перекладі Сарною зветься) шила одяг. Вона була ученицею Ісуса, жила в Йоппії і була відома своїми добрими ділами – “повна була добрих вчинків та милостині” (Дії 9:36). Але потім вона захворіла й померла. Сталося, що в цей час апостол Петро завітав до сусіднього міста, тому двоє віруючих вирушили до нього і вмовляли прийти у Йоппію.

Коли апостол Петро прибув, удовиці, яким Тавіта допомагала, демонстрували йому докази її доброти – “сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була” (в. 9). Ми не знаємо, чи ці жінки просили Петра “щось зробити”, але Дух Святий спонукав апостола помолитись – і Бог повернув Тавіту до життя! Результатом такої Божої ласки було те, що “це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували” (в. 42).

Коли ми виявлятимемо доброту до оточуючих нас людей, то це допоможе їм подумки линути до Бога і відчувати, що Він їх любить.