“Це ж чудово дивитися на дерево і замість зеленої плями бачити окремі листочки”, – сказав мій тато. Я не могла б сказати краще. Мені було вісімнадцять, і я не була у захваті від нової потреби носити окуляри, однак вони змінили мій погляд на все навкруги, зробивши тьмяне красивим!

Читаючи Писання, я сприймаю деякі книги так, наче дивлюсь на дерева без своїх окулярів. Здається, що там майже немає на що дивитися. Однак, помічаючи деталі, можна побачити красу в тому, що вважалося нудним уривком.

Це сталося зі мною, коли я читала книгу Вихід. Божі настанови стосовно спорудження скинії, Його тимчасового місцеперебування серед ізраїльтян, можуть здатися плямою нудних подробиць. Однак я зупинилася в кінці 25-го розділу, де Бог дав настанови стосовно свічника. Він (в тому числі його стовп, рамена, келихи, ґудзі і квітки) мав бути зроблений “зі щирого золота” (в. 31). Келихи мали бути “мигдалоподібними” (в. 34).

Мигдальні дерева дивовижні. І Бог поєднав цю природну красу зі Своєю скинією!

Апостол Павло писав, що “Його невидиме від створення світу, власне Його вічну силу й Божество”, можна побачити і зрозуміти у творінні (Рим. 1:20). Щоб побачити Божу красу нам іноді необхідно подивитися на світ і на “нецікаві” біблійні уривки через нові лінзи.