Нещодавно мій син Джеф брав участь в “удаванні безпритульного”. Він провів три дні і дві ночі, живучи на вулицях свого міста і ночуючи просто неба при мінусовій температурі. Не маючи їжі, грошей і притулку, він у забезпеченні базових потреб покладався на доброзичливість незнайомців. В один з тих днів його єдиною їжею був сандвіч, куплений чоловіком, який почув, як в ресторані швидкого харчування мій син просив черствий хліб.

Пізніше Джеф сказав мені, що зробив одну з найскладніших речей у своєму житті, і це дуже вплинуло на його погляд щодо інших людей. Після свого “удавання” він цілий день розшукував безпритульних, які були добрими до нього під час його перебування на вулиці, і намагався допомогти їм тим, чим міг. Вони з подивом дізналися, що він насправді не був безхатченком, і з подякою сприйняли його намагання подивитися на життя їхніми очима.

Досвід мого сина нагадує слова Ісуса Христа: “Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був – і прийшли ви до Мене… що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили” (Мт. 25:36, 40). Бог закликає нас турбуватися про потреби інших людей різними способами: хай це буде слово підтримки або пакунок з їжею. Наша доброта до інших є добротою до Нього.