Коли легендарний композитор Джузеппе Верді (1813–1901) був молодим, жага до схвалення привела його до успіху. Варрен Вієрсбе писав про нього наступне: “Коли Верді представив у Флоренції свою першу оперу, він став у затінку і пильно дивився на обличчя одного чоловіка в залі, великого Россіні. Для Джузеппе Верді не мало значення, чи схвалюють його глядачі, чи глузують з нього; він лише хотів побачити схвальну усмішку великого музиканта”.

Чиє схвалення ми шукаємо? Батьків? Боса? Коханої людини? Для апостола Павла існувала лише одна відповідь. Він написав: “Як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця” (1 Сол. 2:4).

Що означає шукати Божого схвалення? Це щонайменше пов’язано з двома речами: перестати прагнути оплесків інших людей і дозволити Божому Духу уподібнювати нас Господу Ісусу Христу, Який полюбив нас і віддав за нас Себе. Якщо ми погоджуємося з Його досконалими планами для нас, то можемо очікувати на день, коли побачимо усмішку Його схвалення, схвалення Того, Хто є найважливішим.