Згідно легенди, на краях середньовічних карт, що показували межі відомого на той час світу, писалися слова “Тут живуть дракони”. Карти часто супроводжувалися яскравими ілюстраціями жахливих створінь, що там імовірно ховалися.

Достеменно не відомо, чи справді середньовічні картографи писали ці слова, однак мені хочеться думати, що вони могли це писати. Можливо тому, що я б сама могла написати цю фразу “Тут живуть дракони”, як суворе попередження для тих, хто ризикне піти у цілковиту невідомість.

Однак моя політика самозахисту та обминання ризику містить проблему: це протилежність мужності, до якої я закликана як віруюча в Ісуса Христа (2 Тим. 1:7).

Дехто може навіть сказати, що я введена в оману стосовно справжньої небезпеки. За словами апостола Павла, у грішному світі сміливе слідування за Христом іноді буде болісним (в. 8). Втім як ми можемо не слідувати, якщо ми приведені зі смерті до життя і маємо в собі Духа, Який діє в нас і через нас? (2 Тим. 1:9-10, 14).

Коли Бог дає нам цей дивовижний дар, боязкий відступ буде справжньою трагедією, набагато гіршою за те, що ми можемо зустріти, йдучи за Христом до невідомої території (2 Тим. 1:6-8, 12). Йому можна довірити своє серце і своє майбутнє (в. 12).