П’ятирічному Елдону, який слухав розповідь пастора про те, як Ісус залишив небеса і прийшов на землю, аж дух перехопило, коли той в молитві подякував Ісусу Христу за те, що Він помер за наші гріхи. “О, ні! Він помер?” – з подивом вигукнув хлопчик.

Від самого початку земного життя Ісуса Христа були люди, які хотіли Його смерті. Під час правління царя Ірода до Єрусалима прийшли мудреці, питаючи: “Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому” (Мт. 2:2). Цар, почувши це, злякався, що може поступитися царством Ісусу Христу. Отже, він послав воїнів, щоб повбивати у Віфлеємі всіх хлопчиків віком до двох років. Однак Бог захистив Свого Сина і послав ангела попередити Його батьків, щоб вони залишили ту місцевість. Батьки втекли, і Ісус був врятований (Мт. 2:13-18).

По завершенні Свого служіння Ісус був розп’ятий за гріхи світу. Над Його головою помістили глузливий напис: “Це Ісус, Цар Юдейський” (Мт. 27:37). Втім через три дні Він переможно воскрес із мертвих. Вознісшись на небо, Ісус Христос сів на престолі, як Цар над царями і Господь над панами (Фил. 2:8-11).

Цар помер за наші гріхи – за ваші, мої та Елдона. Нехай Він царює у наших серцях.