Будучи фізично, ментально та емоційно виснаженою, я згорнулася в кріслі. Наша родина відгукнулася на Божий заклик і переїхала з Каліфорнії до Вісконсіну. Коли ми прибули на місце, наша машина зламалася, і ми два місяці залишалися без транспортного засобу. Крім того, наше заселення ускладнилося через обмежену рухливість чоловіка після неочікуваної операції та через мій хронічний біль. Ми зіткнулися з серйозними проблемами на новому місці. Наша стара собака захворіла. Хоча нове цуценя принесло нам багато радості, проте енергійність пухнастого створіння принесла значно більше турботи, ніж очікувалося. Я впала у розпач. Як я могла зберігати непохитну віру, подорожуючи вибоїстою дорогою труднощів?

Під час молитви Бог нагадав мені про псалмоспівця, чия хвала не залежала від обставин. Давид часто висловлював свої почуття відверто, шукаючи притулок у Божій присутності (Пс. 15:1). Визнаючи Бога дародавцем і захисником (вв. 5-6), він прославляв Його і виконував Його настанови (в. 7). Давид твердив, що він не буде “захитаний”, бо дивився на “Господа… постійно” (в. 8). Отже, він тішився і покладався на радість Божої присутності (вв. 9-11).

Ми також можемо радіти, усвідомлюючи, що наш мир не залежить від теперішніх обставин. Дякуючи незмінному Богу, наша віра зміцниться Його присутністю.