Моя дочка захопилася Ненсі Дрю, літературною героїнею детективних романів. За останні три тижні вона прочитала щонайменше дюжину книг про дівчину-детектива. Їй дуже подобаються детективні історії. Я також любила читати оповіді про Ненсі Дрю. Серія цих книг, які моя мати читала ще в 1960-х роках, і досі стоїть на полиці у неї вдома.

Спостерігаючи, як передається це захоплення з покоління в покоління, я подумала: а що ще я передаю своїм дітям? У другому листі до Тимофія апостол Павло пише, що, думаючи про нього, він згадує “нелицемірну віру”, яку мали бабуся і мати Тимофія. Маю надію, що моя дочка, крім любові до таємниць, успадковує також віру; що вона служитиме Богу, як служили її дідусь і бабуся; що вона молитиметься і триматиметься “за обітницю життя, що в Христі Ісусі” (2 Тим. 1:1).

У вищезгаданому біблійному тексті я також бачу надію для тих, чиї батьки або дідусі та бабусі не знають Ісуса Христа. Батько Тимофія тут не згаданий, однак Павло називає Тимофія своїм “сином улюбленим” (в. 2). Ті, у кого немає родини, можуть знайти батьків і родичів в церкві. Вони допоможуть зрозуміти, як жити “святим покликом” (в. 9) і прийняти даровані Богом дари “сили, і любови, і здорового розуму” (в. 7). Ми всі маємо чудову спадщину.