Я погодилася вести п’яти тижневий молитовний курс у помісній церкві, тому сильно переживала з цього приводу: “Чи сподобаються мої уроки учасникам? Чи сподобаюся я їм?” Моє занепокоєння було викликане неправильними пріоритетами, що призвело до надмірної роботи над конспектами, слайдами та посібниками. До початку залишався тиждень, а я ще нікого не запрошувала на заняття.

Одного разу під час молитви Господь нагадав мені, що курс покликаний звернути увагу на Небесного Отця, тому я змогла подолати свій страх перед публічними виступами. Ісус Христос у Нагірній проповіді сказав: “Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить воно всім у домі” (Мт. 5:14-15).

Прочитавши ці слова, я нарешті сповістила у соціальних мережах про молитовний клас. Майже одразу люди почали реєструватися, висловлюючи вдячність і задоволення. Спостерігаючи за їхньою реакцією, я ще глибше розмірковувала над словами Ісуса: “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі” (в. 16).

Свій курс я викладала з радістю і молитвою, щоб моя проста справа стало маяком і спонукала багатьох запалити своє світло для Божої слави.