Одного ранку я пішла до ставка неподалік від свого дому. Сівши на перекинутий човен, я спостерігала, як легкий західний вітерець проганяв туман над поверхнею води. Хмарки туману колихалися і перекочувалися. Маленькі вихори піднімалися вгору, а потім падали вниз. Але незабаром виглянуло сонце, і туман зник.

Від побаченого мені стало тепло на душі, бо я пов’язала це з щойно прочитаним віршем: “Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку – гріхи твої” (Іс. 44:22). Я пішла до ставка в надії відволіктися від гріховних думок, які останніми днями мене турбували. Хоч я і каялася в цих думках, однак почала міркувати, чи простить мене Бог, якщо я знову вчиняю той самий гріх.

Того ранку я отримала відповідь – так. Через пророка Ісаю Бог виявив милосердя до ізраїльтян, які страждали від постійної проблеми ідолопоклонства. Заборонивши їм поклонятися неіснуючим богам, Господь також закликав їх повернутися до Нього, промовивши: “Я тебе вформував був для Себе рабом… ти не будеш забутий у Мене” (в. 21).

Я не до кінця усвідомлюю Боже прощення, однак розумію, що лише Божа благодать може повністю стерти наш гріх і зцілити від нього. Я вдячна, що Його благодать така ж безкінечна й надприродна, як і Він. Вона доступна в будь-яку мить.