Під час навчання в університеті більшу частину літа я провів у Венесуелі. Їжа була смачною, люди чудові, погода і гостинність прекрасна. Однак уже в перші два дні я зрозумів, що мої погляди на розподіл часу дуже відрізнялися від поглядів моїх нових друзів. Якщо ми планували пообідати опівдні, це означало десь між 12:00 та 13:00. Те саме стосувалося зустрічей і подорожей. Часові межі були приблизними: їм бракувало пунктуальності. Я усвідомив, що моє розуміння “бути вчасно” великою мірою обумовлене культурними особливостями.

Усі ми підсвідомо сформовані під впливом культурних цінностей, серед яких ми живемо. Апостол Павло називає цю культурну силу “світом” (Рим. 12:2). Тут “світ” означає не матеріальний всесвіт, а спосіб мислення, який впливає на наше життя. “Світ” означає беззаперечні припущення та провідні ідеали, яких ми дотримуємося просто тому, що живемо в певному місці і в певний час.

Павло застерігає: “Не стосуйтесь до віку цього”. Натомість нам треба перемінитися “відновою [нашого] розуму” (в. 2). Замість того, щоб просто переймати спосіб мислення і вірування оточуючих людей, ми покликані наслідувати Божий спосіб мислення і пізнавати, “що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість” (в. 2). Навчімося іти за Богом, а не за іншими голосами.