Граючи у волейбольній команді коледжу, моя внука пізнала принцип перемоги. Якщо м’яч летить до неї, вона робить усе можливе, аби краще вдарити м’яч. Вона грає так, аби інші члени команди опинялися в кращій позиції, без гнівних випадів і звинувачень. Вона завжди покращує ситуацію.

Такими були дії і Даниїла, коли він та його друзі опинилися у вавилонському полоні. Хоч їм і дали язичницькі імена та призначили три роки “навчатися” у ворожому палаці, Даниїл не лютував. Натомість він попросив дозволити їм не оскверняти себе перед Богом царською їжею і вином. Як розповідається в цій дивовижній біблійній історії, після десятиденного споживання одних овочів та води (Дан. 1:12) Даниїл та його друзі “були здоровіші на тілі, аніж усі ті юнаки, що їли царську їжу” (в. 15).

Іншого разу Навуходоносор погрожував знищити Даниїла та всіх мудреців у палаці, якщо вони не вгадають тривожний сон, який йому наснився, і не розтлумачать його. Даниїл знову не панікував. Він шукав милості в “Небесного Бога”, і таємниця була розкрита йому у видінні (Дан. 2:19). Даниїл сказав, що “мудрість та сила” в Бога (в. 20). Незважаючи на складні ситуації, в яких опинявся Даниїл, він упродовж усього полону завжди звертався до Бога. Наслідуймо приклад Даниїла: покращуючи ситуацію, звертаймось у молитві до Бога.