Шість років Агнеса намагалася стати “досконалою дружиною служителя”, наслідуючи приклад своєї улюбленої свекрухи, яка також була дружиною пастора. На її думку, ця роль не дозволяла їй бути письменницею і художницею. Втім, стримуючи свої творчі прагнення, Агнеса поринула в депресію і навіть почала думати про самогубство. Лише з допомогою іншого пастора вона зуміла вийти з цієї темряви. Він молився разом із нею і порадив кожного ранку впродовж двох годин щось писати. Це пробудило в ній Боже покликання (“запечатаний наказ”, як вона казала). Вона писала: “По-справжньому я можу бути собою лише тоді, коли увесь потік творчості, що дав мені Бог, знаходить своє вираження”.

За словами Агнеси, один із псалмів Давида відображає спосіб, як вона віднайшла своє покликання: “Хай Господь буде розкіш твоя, – і Він сповнить тобі твого серця бажання!” (Пс. 36:4). Присвятивши своє життя Богу, вона довірилася Його проводу (в. 5), а Він дав їй можливість не лише писати і малювати, але і через свою творчість допомагати іншим у спілкуванні з Ним.

У Бога для кожного з нас є “запечатаний наказ”, який не лише показує, що ми Його улюблені діти, але і допомагає зрозуміти свій унікальний спосіб служіння Йому через свої дари та прагнення. Господь нас вестиме, якщо ми довірятимемо Йому.