Коли я служила в церковній команді з душеопікунства, один із моїх обов’язків полягав у молитві за прохання, написані на картках під час богослужінь. За здоров’я тітки. За фінанси подружжя. За пізнання Бога онуком. Нечасто я чула про відповіді на ці молитви. Більшість прохань були анонімні, і я ніяк не могла дізнатися про Божі відповіді на молитви. Іноді я навіть думала: “А Бог взагалі слухає? Чи відбувалося щось внаслідок моїх молитов?”

З часом у більшості з нас постає питання: “А Бог взагалі мене чує?” Пам’ятаю свої благання послати мені дитину, на які я роками не отримувала відповідь. Я також благала, аби мій батько повірив у Господа Ісуса, однак він помер без видимого прояву віри.

Упродовж тисячоліть Бог мільярди разів уважно слухав благання людей. Він слухав зойки Ізраїлю через рабство (Вих. 2:24), Мойсея на горі Сінай (Повт. 9:19), Ісуса Навина в Ґілґалі (Єг. 10:14), благання Анни про дитину (1 Сам. 1:10-17), благання Давида про порятунок від Саула (2 Сам. 22:7).

У 1-му Посланні Івана сказано: “Коли чого просимо згідно з волею Його, то Він слухає нас” (1 Ів. 5:14). Слово “слухає” означає бути уважним і відповідати на почуте.

Звертаючись до Бога сьогодні, пам’ятаймо, що Він завжди чує Свій народ. Він чує наші благання.