Наші автори

Переглянути усе
Amy Boucher Pye

Емі Бушер Пай

Емі Бушер Пай є авторкою, редактором і спікером. Вона написала книгу “Знайти себе в Британії: наші пошуки віри, домівки й справжньої ідентичності”. Емі керує жіночим книжковим клубом і проживає з сім’єю в Англії.

Статті Емі Бушер Пай

З лев’ячої пащі

Повіривши в Ісуса, Тахер та його дружина Донья знали, що могли зазнати гоніння у своїй країні. І дійсно, одного дня Тахера з пов’язкою на очах та в наручниках ув’язнили і звинуватили у відступництві. Ще перед судовим засіданням він і Донья вирішили, що не зрікатимуться Ісуса.

Друзі на все життя

Англійський поет Вільям Купер (1731–1800) знайшов собі друга в особі пастора Джона Ньютона (1725–1807), колишнього работорговця. Купер страждав від депресії і декілька разів намагався вчинити самогубство. Ньютон періодично відвідував його, і вони подовгу гуляли, розмовляючи про Бога. Якось у Ньютона виникла думка, що його другу буде корисно зайнятися творчістю, і він запропонував йому скласти збірку духовних гімнів. Купер погодився і написав багато пісень, які згодом стали відомими, зокрема “Бог діє таємничим чином”. Коли Ньютон переїхав до іншого міста, вони зберегли дружбу і листувались до самої смерті Купера.

Бажання і сподівання

Коли я переїхала до Англії, звичне для мене американське свято подяки перетворилося на просто ще один четвер у листопаді. Хоча найближчими вихідними я все ж влаштувала свято, але мені хотілося бути з родиною та друзями. Втім ці бажання не були чимось унікальним для мене. Ми всі прагнемо бути з дорогими нам людьми на особливі події та свята. І навіть якщо ми щось святкуємо, нам все одно може когось не вистачати, або ми можемо молитись за примирення в родині.

Любов до ближніх

У період самоізоляції та локдауну під час пандемії коронавірусу слова Мартіна Лютера Кінга в його “Листі з Бірмінгемської в’язниці” звучали особливо актуально. Говорячи про несправедливість, він зазначив, що не міг байдуже перебувати в одному місті і не турбуватися про те, що відбувається в іншому. “Ми піймані в щільну сітку взаємності, пов’язані єдиним одягом призначення, – казав він. – Те, що на когось впливає безпосередньо, опосередковано впливає на всіх інших”.

Справжні зміни

Клод зростав у неблагополучній сім’ї на півдні Лондона і вже в п’ятнадцять років почав продавати марихуану, а у двадцять п’ять – героїн. Потребуючи прикриття для своєї діяльності, він став ментором для молодих людей. Невдовзі він був заінтригований своїм керівником-християнином, і йому захотілося дізнатися більше про віру. Пройшовши курс, присвячений вивченню християнської віри, Клод вирішив прийняти Христа у своє життя. “Я відчув таке прийняття! – казав він. – Люди одразу побачили в мені зміни. Я був найщасливішим наркоторговцем у світі!”

Оселя Христа

Англійський проповідник Ф. Б. Мейєр (1847–1929) на прикладі яйця проілюстрував те, що він назвав “глибокою філософією Христа, Який перебуває в нас”. Мейєр зазначив, що відкладене яйце має “зародок життя”, який щодня зростає, допоки під шкаралупою не сформується курчатко. Подібним чином до нас приходить Ісус і живе з нами через Святого Духа, змінюючи нас. Мейєр сказав: “Відтоді Христос продовжує у вас зростати, охоплюючи все, що у вас є, і формуючи у вас Свій образ”.

Сила імені

Намагаючись підтримати групу дітей, які живуть на вулицях індійського міста Мумбаї, Ранджит створив пісню з їхніми іменами. Вигадавши унікальну мелодію для кожного імені, він навчив цим мелодіям дітей, сподіваючись, що для них це стане позитивним спогадом, пов’язаним з їхніми іменами. Для дітей, які вкрай рідко чують, щоб їхні імена промовляли з любов’ю, Ранджит надав дар поваги.

Місце приналежності

Після завершення святкової пасхальної трапези, віруючі почали обіймати один одного, висловлюючи таким чином свою радість. Беррі стояв позаду і, щиро усміхаючись, спостерігав за цим. Він сказав: “Тепер це моя родина. Я знайшов те місце, де можу любити й отримувати любов від інших… це місце моєї приналежності”.

Благодать для випробувань

Через тяжку хворобу суглобів Енні Джонсон Флінт перестала ходити невдовзі після закінчення школи. Вона більше ніколи не ходила і в задоволенні власних потреб покладалася на допомогу інших людей. Завдяки тому, що вона писала поеми та гімни, її відвідувало багато людей. Одного разу до неї прийшла дияконіса, яка розчарувалась у власному служінні. Повернувшись додому, вона написала Енні, дивуючись, чому Бог допустив такі труднощі в її житті.

Щедре дарування

Генерал Чарльз Гордон (1833–1885) служив королеві Вікторії в Китаї та в інших місцях. Однак коли він жив в Англії, то жертвував 90 відсотків свого доходу. Почувши про голод в Ланкаширі, він зіскріб напис із золотої медалі, яку отримав від світового лідера, і відправив її на північ, сказавши, аби її розплавили і за отримані гроші купили їжу для бідних. Того дня він записав у щоденнику: “Останню земну річ, яку я цінував, я віддав Господу Ісусу”.

Дар каяття

“Ні! Я це не робив!” Джейн із завмираючим серцем слухала заперечення свого сина. Вона знала, що він обманював. Подумки вона звернулася в молитві до Бога з проханням допомогти і знову запитала Саймона про те, що сталося. Однак той і далі заперечував свій обман. У відчаї Джейн розвела руками і сказала, що їй потрібна пауза. Вона вже почала виходити з кімнати, як раптом відчула дотик до свого плеча і почула вибачення сина. Він відгукнувся на докори Святого Духа і розкаявся.

Прийдіть і поклоніться

На богослужінні в церкві люди різного віку прославляли Творця піснями. Обличчя багатьох випромінювали радість та мир. Але одній втомленій багатодітній мамі було не до співу. Тримаючи пісенник перед п’ятирічною донькою, вона намагалася заспокоїти немовля, що зайшлося від плачу, і втримати дворічного синочка, якому не сиділося на місці. Тоді чоловік похилого віку, що стояв позаду, запропонував походити з хлопчиком. Молода дівчина, яка була поруч, сказала, що потримає пісенника. І ось, через дві хвилини мама заспокоїла молодшу дитину і зі щасливим виразом на обличчі стала поклонятися Богові.

Боже посольство

Людмила, вдова вісімдесяти двох років, оголосила свій дім у Чеській Республіці “Посольством Царства Небесного”, сказавши: “Мій дім є відображенням Царства Христа”. Вона з радістю приймає незнайомців і друзів, які страждають і потребують люблячої гостинності, та іноді надає їм їжу і місце для нічлігу, завжди виявляючи співчутливий і молитовний дух. Покладаючись на спонуку Святого Духа в допомозі її відвідувачам, вона радіє Божим відповідям на їхні молитви.

Будьте смиренні

“Тримай руки за спиною. Все буде добре”. Таку люблячу пораду давав чоловік Джени кожного разу, коли вона мала виступати перед аудиторією. Якщо Джена відчувала, що своєю промовою вона намагається справити враження на людей або взяти все під свій контроль, то приймала цю позу, і це допомагало їй слухати інших. Це нагадувало їй про необхідність любити інших і бути смиренною та відкритою до Святого Духа.

Слово і Новий Рік

Зростаючи на Філіппінах, Мікеллан зазнавала багато труднощів, і її найбільшою розрадою було читання. Одного дня, перебуваючи в університеті, вона прочитала перший розділ Євангелія від Івана, і її “кам’яне серце ожило”. Вона відчула, наче хтось їй сказав: “Так, тобі подобається читати тексти, однак чи ти знаєш, що є Вічне Слово, Яке… завжди здатне проникати крізь темряву? Слово, Яке зодяглося в тіло. Слово, Яке тебе любить”.