Наші автори

Переглянути усе
Monica Brands

Моніка Брандс

Моніка Брандс народилась в Едгертоні (штат Міннесота). Її дитинство пройшло на фермі разом с шістьма братами й сестрами. Вона вивчала англійську й богослов’я в Християнському Коледжі Трійці (місто Палос Хайтс) і працювала з дітьми з особливими потребами в місії “Елім Крисчен Сервісіз”. Згодом отримала ступінь магістра теології в Семінарії Кальвіна, що у Гранд-Рапідсі. Цінує час, проведений з друзями, з сім’єю і зі своїми чарівними племінниками й племінницями.

Статті Моніка Брандс

Вільне слідування

Тренер, який готував мене у школі до кросу, якось порадив мені: “Не намагайся бути першою. Ті, хто відразу біжать першими, майже завжди видихаються”. Натомість він порадив мені триматися близько до найшвидших бігунів. Дозволяючи іншим встановлювати темп, я зберігала свої фізичні й моральні сили, яких потребувала для успішного фінішування.

Анонімна доброта

Закінчивши коледж, я опинилася в скрутному фінансовому становищі − змушена була витрачати на харчі 25 доларів на тиждень. Одного разу, стоячи в черзі до каси, в мене виникло відчуття, що я набрала продуктів більше, ніж було грошей на карточці. “Зупиніться, коли сума досягне 20 доларів”, – сказала я касирці. Грошей вистачило на все, крім пакетика з перцем.

Сенс життя

Проглядаючи книги з фінансового консультування, я помітила в них цікаву тенденцію: більшість авторів пропонували скорочувати витрати зараз, щоб у майбутньому жити як мільйонери. Аж ось одна книга пропонувала дещо іншу думку, доводячи, що для повноцінного життя важливо навчитися “жити просто ”. Її автор вважав, що ми забуваємо про справжній сенс життя, коли шукаємо “крутіші речі”.

Як змінити життя

Інколи наше життя може змінитися завдяки могутньому впливу інших людей. Для легенди рок-н-рола Брюса Спрінгстіна таким впливом була творчість музикантів – вона допомагала йому пройти крізь важке дитинство й потім долати постійну депресію. Він сказав: “Однією піснею ви можете за три хвилини змінити чиєсь життя”.

Зсередини чи ззовні?

“Зміни: зсередини чи ззовні?” – такий був заголовок статті, яка відображала популярний сьогодні тренд. Йдеться про ідею, що зовнішні зміни – новий макіяж, імідж або поліпшення постави – можуть змінити внутрішнє відчуття і навіть саме життя.

У Божих руках

Одного дня ми з сестрою та її дітьми закінчували обідати, і сестра сказала своїй трирічній Анніці, що тій треба поспати. На обличчі моєї племінниці з’явилась тривога. “Але тьотя Моніка ще не тримала мене сьогодні на руках!” – відповіла вона. Її очі наповнилися сльозами. Посміхнувшись, моя сестра сказала: “Добре, нехай тьотя Моніка спочатку потримає тебе на ручках. Скільки тобі потрібно на це часу?” Мала відповіла: “П’ять хвилин”.

Він проведе

Нещодавно я натрапила на деякі свої щоденники ще зі студентських часів і не втрималася від бажання перечитати їх. Я читала й розуміла, що тепер зовсім по-іншому сприймаю життя. Тоді мене мучила самотність, мою віру розхитували великі сумніви, але тепер я бачу, як Бог обережно вів мене до кращих часів. Це нагадало мені важливу істину: те, що зараз сприймається як навала проблем, колись буде частиною величної історії про цілющу Божу любов.

Життя з достатком

Коли я заскочила в гості до своєї сестри, мої племінники відразу з великим ентузіазмом показали мені нову “систему домашніх справ” – так звані дощечки Чорополі. Ці кольорові електронні дощечки містять доріжки для основних домашніх справ. Добре зроблена робота дозволяє дітям, натиснувши зелену кнопку, додавати балів на свій “рахунок”. Неправильний же вчинок – наприклад, залишення дверей відкритими – призводив до штрафу, через що від загальної суми віднімались бали. Тепер мої племінники надзвичайно мотивовані виконувати свою домашню роботу і постійно закривати двері!

Домашнє прибирання

Нещодавно я переселилась в іншу квартиру. Це забрало набагато більше часу, ніж я думала. Потрібно було не лише перенести речі, але й позбавитись всього зайвого. Після багатьох годин сортування біля входу до будинку стояли пакети з непотрібними речами, щоб потім їх комусь подарувати або відправити на утилізацію. Я дуже втомилась, але нагородою стала чудова затишна кімната.

Кому вірити?

“Я більше нікому не вірю, – сказала моя подруга зі сльозами на очах. – Кожного разу, коли довіряю комусь, мені роблять боляче”. Історія про її коханого розгнівила мене. Вона довірилась йому, але коли вони розірвали стосунки, він відразу почав розпускати про неї плітки. Дитинство моєї подруги було сповнене болю. Але ця остання зрада була черговим доказом, що нікому не можна вірити.