Наші автори

Переглянути усе
Monica Brands

Моніка Брандс

Моніка Брандс народилась в Едгертоні (штат Міннесота). Її дитинство пройшло на фермі разом с шістьма братами й сестрами. Вона вивчала англійську й богослов’я в Християнському Коледжі Трійці (місто Палос Хайтс) і працювала з дітьми з особливими потребами в місії “Елім Крисчен Сервісіз”. Згодом отримала ступінь магістра теології в Семінарії Кальвіна, що у Гранд-Рапідсі. Цінує час, проведений з друзями, з сім’єю і зі своїми чарівними племінниками й племінницями.

Статті Моніка Брандс

Любов і мир

Мене завжди вражає, як могутній мир − вищий від усякого розуму (Фил. 4:7) – якимсь чином сповнює серця навіть серед найглибшого смутку. Нещодавно я відчула це на похороні мого батька. Коли велика черга знайомих проходила повз мене, висловлюючи співчуття, я з радістю побачила свого доброго шкільного друга. Не кажучи ані слова, він просто міцно й надовго мене обійняв. Його тихе співчуття допомогло мені відчути мир того сумного дня. Це нагадало мені, що я не самотня.

Пісня вночі

Життя мого батька було сповнене прагнень. Він прагнув цілісності, хоча хвороба Паркінсона поступово руйнувала його розум і тіло. Прагнув миру, хоча страждав через біль глибокої депресії. Прагнув від інших любові й турботи, хоча часто почувався цілковито самотнім.

Жахливе й прекрасне

Страх може паралізувати. У нас є причини боятися того, що заподіяли нам в минулому, і що можуть заподіяти нам тепер. Тож, інколи ми не можемо зрушити з місця. Я просто не зможу цього зробити. Я недостатньо розумний, сильний і сміливий, щоб знову впоратися з таким болем.

Заради друзів

В романі Емілі Бронте “Грозовий перевал” один герой часто цитує Біблію, щоб критикувати інших. Його зображено як “найнуднішого фарисея, що коли-небудь відшукував у Біблії обітниці для себе, а вогняні прокляття – для своїх ближніх”.

Цілющі потоки

Я завжди любила грозу. Ще в дитинстві, коли сильно гриміло і лив дощ, ми з братами та сестрами бігали стрімголов навколо хати, падаючи у багнюку. Коли ж нарешті заходили у дім, то були вже промоклими до кісток. То було неймовірне відчуття – хоча б протягом кількох хвилин, – коли тебе охоплює могутня стихія, і ти навіть не знаєш, що в цьому більше: веселощів чи страху.

Досконалість в недосконалості

Коли я навчалась у коледжі, один професор, помітивши, що я через схильність до перфекціонізму дуже повільно виконую свою роботу, дав мені мудру пораду: “Не дозволяй найкращому стати ворогом хорошого”. Він пояснив, що прагнення ідеального може стати перепоною для тих ризиків, без яких неможливий розвиток.

Благословення серед “халепи”

Інколи я кажу: “Сама ускочила в халепу – сама тепер і розгрібай”. Хоча я вірю у Божу благодать, проте й досі схильна поводитися так, наче Божу допомогу треба заслужити. Перша зустріч патріарха Якова з Богом чудово ілюструє всю хибність такого погляду.

Вільне слідування

Тренер, який готував мене у школі до кросу, якось порадив мені: “Не намагайся бути першою. Ті, хто відразу біжать першими, майже завжди видихаються”. Натомість він порадив мені триматися близько до найшвидших бігунів. Дозволяючи іншим встановлювати темп, я зберігала свої фізичні й моральні сили, яких потребувала для успішного фінішування.

Анонімна доброта

Закінчивши коледж, я опинилася в скрутному фінансовому становищі − змушена була витрачати на харчі 25 доларів на тиждень. Одного разу, стоячи в черзі до каси, в мене виникло відчуття, що я набрала продуктів більше, ніж було грошей на карточці. “Зупиніться, коли сума досягне 20 доларів”, – сказала я касирці. Грошей вистачило на все, крім пакетика з перцем.

Сенс життя

Проглядаючи книги з фінансового консультування, я помітила в них цікаву тенденцію: більшість авторів пропонували скорочувати витрати зараз, щоб у майбутньому жити як мільйонери. Аж ось одна книга пропонувала дещо іншу думку, доводячи, що для повноцінного життя важливо навчитися “жити просто ”. Її автор вважав, що ми забуваємо про справжній сенс життя, коли шукаємо “крутіші речі”.