Переїжджаючи в інше місто для навчання або роботи, приходячи до тями після важкого життєвого періоду, зустрічаючись з нерозумінням близьких або просто без жодної видимої причини, ми всі відчували знайому, чіпку хватку самотності.
Вона може тривати днями та тижнями, призводити до смутку та туги. У такі часи до нас починають приходити оманливі думки. Самотність їх посилює і надає переконливості. Ці думки заважають нам спілкуватися з людьми та створювати зв’язки, які нам так потрібні.
Ось деякі з обманів самотності:
Обман № 1: Немає сенсу спілкуватися з людьми
Друзі не відповідають на повідомлення чи дзвінки. Призначена зустріч переноситься знову й знову. Ми чимось їх образили? Може, просто припинити нав’язуватися? Швидше за все в нібито очевидній байдужості з боку друзів зовсім немає нашої провини.
Ми можемо спробувати відверто поговорити з ними, розповісти, чому потребуємо їх спілкування. Також можна молитись, щоб Господь направив нас до когось іншого, навіть якщо ми не дуже добре знайомі з цією людиною.
Бог знав, що час від часу нам потрібна допомога друзів у тому, щоб нести свій тягар (Галатів 6:2). І звертатися по цю допомогу не соромно. Вчиняючи так, ми створюємо стосунки, які задумав Сам Бог.
Обман № 2: Ти – інший, ти не підходиш
Коли ти не схожий на інших, легко відчути себе самотнім. Наприклад, у тому випадку, якщо в церкві ми застрягли десь між дружньою молодіжною групою та “клубом одружених”, і наші інтереси та переживання особливо ніхто не поділяє.
Хоча це дійсно не дуже приємно, апостол Павло нагадує, що тілу Христа потрібна різноманітність (1 Коринтян 12:12-20), а різні етапи життя – це одна з форм такого розмаїття. Знайдіть час, щоб познайомитись зі старенькою вдовою з церкви або запросіть на обід молодого студента несподівано для нього.
Не виключаючи служіння людям у церкві, можна підтримувати стосунки з тими, хто також почувається самотньо. Або, наприклад, стати волонтером благодійної організації, яка займається важливою та цікавою справою.
Обман № 3: Ніхто не розуміє твоїх проблем
Іноді ми відчуваємо самотність через труднощі життя. Можливо, нам складно впоратися зі спокусами, з якими інші християни не мають особливих проблем. Або розрив у стосунках змушує нас почуватися вигнанцем у світі щасливих пар. А ще ми намагаємося розібратися з цілою горою обов’язків, а колегам до цього немає жодної справи.
Хоча кожна людина проходить свої особисті труднощі, інші люди можуть певною мірою співчувати нам у наших переживаннях. Бог використовує цих людей, щоб підтримати нас та допомогти подолати складні ділянки життєвого шляху.
Павло також нагадує: одержуючи втіху від Бога у своїх скорботах, ми самі можемо утішати тих, хто перебуває в будь-якій скорботі (2 Коринтян 1:4). Поточні труднощі допоможуть нам у майбутньому принести втіху тим, які будуть йти такими самими стежками, якими колись ходили ми.
Обман № 4: Навіть Бог від тебе відвернувся
У хвилини глибокої самотності може здатися, що Бог не чує нашої молитви. Або якщо чує, то не відповідає.
Але ця думка далека від істини. Ми знаємо, що наш Спаситель був “страдник, знайомий з хворобами” (Ісаї 53:3). Нас втішає той факт, що Він добре знає, що таке самотність. Він знайомий з нашими випробуваннями та труднощами як ніхто інший.
А ще ми нагадуємо собі, що абсолютно ніщо не може відокремити нас від Божої любові (Римлян 8:38-39). Хоча самотність, яку ми відчуваємо, іноді здається непереборною, Він завжди поруч. Його втішну та дбайливу присутність можна помітити в багатьох проявах, навіть найдрібніших.
Так, переносити самотність важко. Але ми можемо полегшити цей стан, свідомо відкидаючи брехню, яку вона нам вселяє про нас, про оточуючих людей і про Бога. І хоч зараз небо затягнуте сірими хмарами, постараємося не забути: насправді все не так вже й погано.