Мої бабуся та дідусь не мали багато грошей, але їм вдавалось кожне Різдво зробити особливим, незабутнім для мене й моїх двоюрідних братів і сестер. Було багато їжі. Панувала атмосфера радості й любові. З раннього дитинства ми знали, що саме завдяки Христу це велике свято стало можливим.
Ми прагнемо залишити нашим дітям таку ж спадщину. Коли минулого грудня ми зібрались усією родиною, щоб разом святкувати Різдво, то глибоко усвідомили, що цій чудовій традиції ми зобов’язані дідусю й бабусі. Вони не залишили нам у спадщину капітал, але старанно сіяли в наші серця зернятка любові, поваги й віри. І тепер ми, наслідуючи їх приклад, робимо те ж саме для своїх дітей.
У Біблії ми читаємо про Лоіду та Евнікію – бабусю й матір Тимофія, який отримав від них у спадщину щиру, справжню віру (2 Тим. 1:5). Їхній добрий вплив допоміг йому нести Благу Звістку багатьом людям.
Ми можемо підготувати духовну спадщину для тих, на кого впливаємо благочестивим життям, маючи близькі стосунки з Богом. Практично це означає, що ми являємо іншим реальність Божої любові, коли приділяємо їм щиру увагу. Можемо навіть запрошувати їх на різні свята! Якщо наше життя відображає реальність Божої любові, ми залишаємо для інших неминущу спадщину.
