Категорія  |  ХНН

Ми – приходьки

У новій країні все було зовсім іншим: нова мова, школи, звичаї, дорожній рух, погода. Вони не знали, чи зможуть взагалі коли-небудь до цього пристосуватися. Члени церкви, яка розташована неподалік, вирішили допомогти родині в облаштуванні нового життя в новому місці. Патті повела подружжя до місцевого продовольчого супермаркету, аби показати, що в ньому є і як купувати продукти. Під час відвідин супермаркету родина зраділа, побачивши на прилавку гранати – фрукти зі своєї батьківщини. Вони купили по гранату для кожної своєї дитини, а ще один – для Патті на знак подяки за допомогу. Ці фрукти та нові друзі принесли їм велику втіху в новій незнайомій країні.

Як наш великий Учитель

На одному популярному відео трирічна учениця, яка вже здобула білий пояс з карате, імітувала свого тренера. Із запалом та завзяттям маленька дівчинка повторювала за наставником усі його слова та рухи. Вона чудово впоралась!

Благословення в сльозах

Я отримав повідомлення від молодого чоловіка з Англії, який розповів, що його 63-річний батько перебуває в лікарні у вкрай важкому стані. Хоча ми ніколи з ним не бачились, проте наша діяльність багато в чому була схожа. Отже, син, намагаючись порадувати батька, попросив мене надіслати відеоповідомлення зі словами підтримки та молитви. Глибоко вражений, я записав на відео коротке звернення і молитву про зцілення. Згодом чоловік повідомив, що батько подивився моє відео і був дуже радий. Втім, на жаль, через декілька днів я отримав ще одне повідомлення, в якому було сказано, що батько помер. Він до останнього подиху тримався за руку дружини.

Подавач благословінь

П’ятнадцятого січня 1919 року в Бостоні вибухнув великий резервуар з патокою. П’ятиметрова хвиля з 8-ми мільйонів літрів неслася вулицями міста зі швидкістю в понад 50 км на годину, змітаючи на своєму шляху вагони, будинки, людей і тварин. Патока здавалася цілком нешкідливою, втім того дня вона виявилась смертельною: 21 людина загинула і понад 150 зазнали травм.

Виснаження

“Не думаю, що зможу знов це робити, – зі сльозами на очах промовила моя подруга, розповідаючи про відчуття безпорадності, яке вона відчула, працюючи доглядальницею. – Я знаю, що Бог покликав мене до цієї праці, однак я пригнічена та емоційно спустошена”. Розуміючи її виснаження, я відповіла: “Я знаю, що ти зараз відчуваєш безпорадність, однак попроси Бога надати тобі провід, якого ти шукаєш, і силу, якої ти потребуєш”. Подруга вирішила шукати Бога в молитві. Невдовзі вона отримала нове відчуття мети. З Божою допомогою вона змогла не лише продовжити свою працю, але й розширити коло людей, яким вона служила, відвідуючи різні лікарні країни.

Сім хвилин жаху

Коли 18 лютого 2021 року марсохід “ Персевіренс ” приземлився на червоній планеті, працівники, які слідкували за його прибуттям, пережили “сім хвилин жаху”. По завершенні своєї космічної подорожі в 470 мільйонів кілометрів марсохід пройшов через складний процес приземлення. Сигнали з Марсу до Землі надходять із затримкою в декілька хвилин, тому в співробітників NASA не було зв’язку з марсоходом у мить його приземлення. Відсутність зв’язку лякала команду.

Рожеве пальто

Бренда йшла до виходу з торгового центру, як раптом її увагу привернув рожевий колір, що виднівся за склом вітрини. Вона підійшла ближче і зупинилась, із захопленням дивлячись на “бавовняне пальто карамельного кольору”. О, Холлі б воно сподобалось! У її подруги, матері-одиначки, були фінансові труднощі. Бренда знала, що Холлі потребувала тепле пальто, однак ніколи б не дозволила собі заплатити такі гроші за цю покупку. Трохи подумавши, Бренда усміхнулась, дістала свій гаманець і замовила доставку пальто до дому Холлі. До цього дарунка вона додала анонімну листівку: “Тебе сильно люблять!” Бренда буквально підстрибувала від радості, повертаючись до своєї машини.

Милість для всіх

Одним із наслідків пандемії Covid-19 було пришвартування круїзних кораблів і перебування пасажирів на карантині. Видання “The Wall Street Journal” опублікувало статтю, яка містила інтерв’ю з туристами. Коментуючи, як карантин надав більше можливостей для спілкування, один пасажир пожартував, що його дружина, яка має чудову пам’ять, згадала кожний його прогріх, і їй здавалось, що вона ще не все згадала!

Любов, яка прощає

Вісімдесят років у шлюбі! 31 травня 2021 року Пет і Рут, двоюрідні дідусь і бабуся мого чоловіка, відсвяткували цю визначну дату. Після випадкової зустрічі в 1941 році, коли Рут ще навчалася в коледжі, молоді люди настільки покохали одне одного, що на наступний день після випускного вони одружились. Пет і Рут вірять, що Бог їх об’єднав і вів усі ці роки.

Подалі від спокус

В телесеріалі 1960-х років “Шоу Енді Гріффіта” один чоловік каже Енді, що той повинен дати можливість своєму сину Опі самостійно вирішувати, як йому жити. Втім Енді незгоден: “Не можна дозволяти юнаку самостійно ухвалювати життєво важливі рішення. Він схопиться за першу яскраву річ з блискучими стрічками на ній. Потім він виявить там гачок, але вже буде запізно. Хибні ідеї справляють такий сильний вплив, що юнака буде важко переконати, що існує дещо краще”. Енді каже, що батькам важливо надавати взірець правильної поведінки та “тримати детей подалі від спокуси”.

Жодних втрат

Мій друг Руел відвідав зустріч випускників школи, яка проходила в будинку одного з його однокласників. Особняк на побережжі біля бухти Маніли міг вмістити до двохсот людей, і Руел відчув себе незначущим.

Загублення, знайдення, радість

“Мене називають «володарем перснів». Цього року я вже знайшов 167 загублених перснів”. Під час прогулянки пляжем ми з дружиною Карі поспілкувалися з літнім чоловіком, який ходив з металошукачем. “Іноді на перснях викарбувані імена, – сказав він, – і мені подобається спостерігати за обличчями власників цих прикрас, коли я їх повертаю. Я публікую онлайн інформацію про знахідку і перевіряю, чи зв’яжеться хто-небудь стосовно неї”. Я сказав, що мені також подобається займатися пошуками з металошукачем, втім я нечасто це робив. На прощання чоловік сказав: “Ви ніколи не дізнаєтесь, поки не спробуєте!”

Простягаючи Свою руку

У нещодавньому пості блогер Бонні Грей згадала момент, коли її серце охопив сильний смуток. “У найщасливіший період мого життя… я раптом почала відчувати приступи паніки і депресії”. Грей намагалася віднайти способи, як вгамувати свій біль, втім невдовзі зрозуміла, що самостійно нездатна з цим впоратись. “Я не хотіла, аби хтось поставив під сумнів мою віру; отже, я нікому нічого не говорила і просто молилась, аби моя депресія зникла. Однак Бог хоче зцілити, а не осоромити нас чи допускати, щоб ми ховалися від свого болю”. Грей віднайшла зцілення в Божій присутності; Господь був її якорем посеред бурхливих вод, що намагались її поглинути.

Кавове дихання

Одного ранку я сидів у своєму кріслі. З верхнього поверху до мене спустилась моя найменша дочка і одразу стрибнула мені на коліна. Я по-батьківськи її приголубив і поцілував у голову. Вона була задоволена. Однак потім вона зморщилась і недоброзичливо подивилась на мою чашку з кавою. “Тату, – урочисто оголосила дочка, – я тебе люблю, однак мені не подобається, як ти пахнеш”.

Кохання, мов жар вогню

Поет, художник і друкар Вільям Блейк насолоджувався сорокап’ятирічним шлюбом зі своєю дружиною Катериною. Починаючи з дня весілля і до його смерті в 1827 році, вони завжди працювали разом. Катерина додавала кольорів до ескізів Вільяма. Їхній запал зберігався попри роки бідності та інші труднощі. Блейк продовжував малювати навіть в останні тижні свого життя, після того як погіршилось його здоров’я. Його останнім малюнком було обличчя дружини. Через чотири роки Катерина померла, тримаючи в руці один з олівців свого чоловіка.