Категорія  |  ХНН

Радісний дародавець

Миколай, який народився в третьому столітті, навіть не уявляв, що століттями пізніше його стануть називати Санта-Клаусом. Він просто був людиною, яка любила Бога і щиро турбувалася про інших, і яка була відома своєю щедрістю та добрими справами. За легендою, дізнавшись про родину, що перебувала у великій фінансовій скруті, Миколай вночі прийшов до її будинку і через відкрите вікно кинув всередину гаманець з грошима, який впав чи то у взуття, чи то в панчоху, що сушилася біля каміна.

Ілюструючи Писання

Декоративну біло-блакитну керамічну плитку, яку зазвичай використовують у голландських домівках, раніше виготовляли в місті Делфт. На цій плитці часто зображували сцени нідерландського життя: чудові краєвиди, численні вітряки, працюючих і граючих людей.

Теперішнє покоління

“Ніколи не довіряйте тим, кому за тридцять”, – промовив молодий еко-активіст Джек Вайнберг у 1964 році. Його слова справили вплив на ціле покоління, про що Вайнберг згодом пошкодував. Аналізуючи минуле, він зауважив: “Я сказав те, що відразу спало на думку… однак мої слова перекрутили і невірно зрозуміли”.

Справжня ідентичність

Моя подруга, розглядаючи, як я її сфотографувала, звернула увагу на свої, як їй здавалося, фізичні недоліки. Натомість я порадила їй подивитися уважніше, сказавши: “Я бачу красиву та улюблену дочку Всемогутнього Царя над царями, яка любить Бога та інших людей, і чия щира доброта, щедрість та вірність справили значний вплив на життя багатьох людей”. Помітивши сльози на очах у подруги, я додала: “Думаю, тобі потрібна корона!” Того ж дня ми придбали чудову корону для моєї подруги, аби вона ніколи не забувала про свою справжню ідентичність.

Радіючи різноманіттю

Під час випускної церемонії 2019 року в місцевій середній школі 608 учнів приготувалися до отримання дипломів. Директор школи попросив учнів вставати, коли він буде називати країни, в яких вони народилися: Афганістан, Болівія, Боснія… Директор перерахував шістдесят країн, і кожен учень вставав під гучні оплески. Шістдесят країн, одна школа.

Не залишайте зібрання

Я був первістком баптистського проповідника. Отже, як і очікувалося, щонеділі мав бути в церкві. Можливі винятки? Так, якщо в мене була висока температура. Однак мені подобалося бути в церкві, і я ходив туди навіть з температурою. Проте світ змінився, і кількість людей, які регулярно відвідують богослужіння, зменшилась. Безумовно, одразу виникає питання: “Чому?” Відповідей багато, і всі вони різні. Письменниця Кетлін Норріс протиставляє відповідям на це питання слова свого знайомого пастора. Коли його запитали: “Чому ми ходимо до церкви?”, він сказав: “Ми йдемо до церкви заради інших людей. Можливо, хтось потребує саме вашої присутності”.

Велике Світло

У 2018 році дванадцять тайських хлопців і їхній тренер спустилися в печеру з багатьма лабіринтами. Через несподівану повінь вони мусили іти вглиб печери, і їх змогли врятувати лише через два з половиною тижні. Команди дайверів прибули на порятунок, коли хлопці сиділи на невеликому кам’яному виступі, маючи лише шість мерехтливих ліхтариків. Вони годинами перебували в темряві, сподіваючись, що якимось чином з’явиться світло і допомога.

Довіра Богу попри небезпеку

Естер зростала у філіппінському племені, яке вороже ставилося до віри в Христа. Вона прийняла Ісуса лише після того, як її тітка помолилася за її зцілення від смертельної хвороби. Тепер Естер є лідером групи з вивчення Біблії в місцевій громаді. Вона це робить попри загрозу насилля і навіть смерті. Вона служить з радістю і каже: “Я не можу не розповідати про Господа Ісуса, бо я особисто відчула Божу силу, любов, доброту і вірність у своєму житті”.

Додаючи болю

У “золоту еру” радіо Фред Аллен (1894–1956) за допомогою комедійного песимізму намагався веселити покоління людей, які жили в часи економічної депресії та світових воєн. Його почуття гумору народилося з особистого болю. Ще до трирічного віку він втратив матір. Згодом його забрали від батька, який страждав від різних залежностей. Одного разу Фред врятував хлопчика з-під коліс автомобіля на жвавій вулиці Нью-Йорка і запитав його: “Що з тобою, хлопче? Ти не хочеш дорослішати і зазнавати проблем?”

Відважна віра

Під час Другої світової війни літак Према Прадхама (1924–1998) зазнав ворожого обстрілу і був збитий. Прем був поранений, але зумів безпечно приземлитися на парашуті. Внаслідок цього він кульгав решту свого життя. Одного разу він сказав: “У мене кульгава нога. Хіба не дивно, що Бог покликав мене проповідувати Євангеліє в Гімалаях?” Він проповідував у Непалі, зустрічаючи протидію. Його тримали у “підземеллях смерті”, де в’язні перебували в жахливих умовах. Десять з п’ятнадцяти років Прем провів у чотирнадцяти різних в’язницях. Однак його відважне свідоцтво принесло плід у вигляді змінених життів охоронців та в’язнів, які понесли послання Господа Ісуса своїм знайомим.

Хоробрий воїн

Діт Еман народилася в Нідерландах і була звичайною сором’язливою дівчиною. Вона любила життя, працювала і з задоволенням проводила час у колі сім’ї та друзів. І ось у 1940 році до країни вторглися німці. Пізніше вона написала: “Якщо на порозі небезпека, хочеться, як страус, занурити голову в пісок”. Але Діт відчула Божий поклик протистояти німецьким агресорам. Вона, ризикуючи власним життям, шукала прихисток для євреїв та інших переслідуваних людей. Ця скромна дівчина стала Божим воїном.

Вдячне серце

Мессаліна, дружина імператора Клавдія, звинуватила Сенеку, великого римського філософа (4 р. до Р. Х. – 65 р. після Р. Х.), у вчиненні перелюбу. Сенат засудив Сенеку до смертної кари, однак імператор Клавдій відправив його в заслання до Корсики, бо, ймовірно, усвідомлював безпідставність звинувачення. Можливо, саме це імператорське помилування надихнуло Сенеку написати: “Убивці, тирани, злодії, перелюбники, грабіжники, богохульники і зрадники будуть завжди, однак гіршим за все це є злочин невдячності”.

Божа воля

Слід зазначити, що Божу волю іноді складно виконувати. Він спонукає нас до правильних учинків. Господь закликає нас із терпінням переносити труднощі, любити неприємних людей, дослухатися до Його голосу всередині нас, робити те, що ми б ніколи не зробили. Отже, нам треба щодня казати своїй душі: “Слухай уважно. Мовчи і роби те, до чого закликає Господь Ісус”.

Носії істини

Розповідаючи, як Бог допоміг їй усвідомити себе Його улюбленою дитиною, Емма переплітала нашу розмову цитуванням біблійних текстів. Я ледве помічала, де старшокласниця припиняла висловлювати свої думки і починала цитувати Божі слова. Коли я назвала її “ходячою Біблією”, вона з подивом подивилася на мене. Дівчина навіть не усвідомлювала, що цитувала біблійні вірші. Завдяки щоденному читанню Біблії записана в ній мудрість стала частиною повсякденної мови Емми. Вона раділа Божій постійній присутності і користувалася кожною можливістю поділитися Його істиною з іншими. Однак Емма не перша молода людина, через яку Бог надихав інших молитовно читати, запам’ятовувати і застосовувати Святе Письмо.

Справжні поклонники

І ось нарешті вона отримала шанс відвідати церкву. Всередині вона зайшла в печеру. Вузький простір освітлювався свічками і лампадами, а на мармуровій підлозі виднілася чотирнадцятикутна срібна зірка. Письменниця Енні Діллард була в Храмі Різдва Христового, у місці, де, згідно з традицією, народився Ісус Христос. Однак вона була дещо розчарована, бо усвідомлювала, що Бог значно більший за цю цятку.