Наші автори

Переглянути усе
Dave Branon

Давид Бренон

Якщо ви вже не один рік читаєте статті Давида Бренона, то знаєте чимало про його родину і про ті уроки, що він отримав від своєї ролі батька (а тепер і дідуся). Протягом 18 років він працював редактором журналу “Спортивний Спектр”, а тепер є редактором видавництва “Будинок Відкриттів”. Давид вже багато років пише статті як позаштатний автор і також написав 15 книг. Давид та його дружина Сью люблять кататись на роликах і проводити час з дітьми та онуками. Давид також любить зарубіжні місіонерські поїздки зі студентами.

Статті Давид Бренон

Рідна домівка

Нещодавно від раку померла наша добра приятелька Патсі, що продавала житлові будинки. Коли ми згадували її життя, моя дружина Сью пригадала, як колись дуже давно завдяки їй до Ісуса Христа навернулась одна людина, що потім стала нашим хорошим другом.

Подяка Богу за те, Хто Він є

Серед тисяч приємних побажань на вітальних листівках більш за все, можливо, зворушують прості слова: “Дякую за те, що ти є”. Отримуючи таку листівку, ви знаєте, що та чи інша людина цінує вас не за те, що ви зробили для неї щось вражаюче, а просто за те, що ви є в цьому світі. Мені стало цікаво, чи може таке відношення стати для нас одним із найкращих способів подяки Богу? Звісно, бувають моменти, коли Божа сила проявляється в нашому житті явно, відчутно, і ми можемо сказати, наприклад: “Дякую Тобі, Господи, за те що я знайшов роботу”. Але найчастіше ми можемо просто сказати: “Дякую Тобі, Боже, за те, що Ти є”.

Тепла привітність

Нещодавно на вихідних ми з дружиною поїхали до одного відомого спортивного комплексу. Ворота були широко відкриті. Здавалося, що нас тут раді бачити. Ми із задоволенням ходили по території, милуючись доглянутими спортивними майданчиками. Коли вже збиралися залишити цю територію, до нас підійшов один чоловік і прохолодно сказав, що стороннім особам сюди вхід заборонено. Нам стало дуже прикро.

Відкрив таємницю

Коли одного дня я приїхав з роботи і побачив біля воріт пару жіночих туфель з високими шпильками, то був упевнений, що знаю, кому вони належать. Я заніс їх у гараж, щоб потім віддати своїй доньці Лізі, коли вона приїде за своїми дітьми. Але коли я розповів про це Лізі, виявилося, що то не її туфлі. З’ясувалося, що вони не належать нікому з нашої родини, тому я відніс їх туди, де знайшов. Наступного дня туфлі щезли. Справжня таємниця!

Корисне для вас?

Я люблю чорний шоколад. Одного разу я ввів у пошукову систему Google запитання: “Чи корисний чорний шоколад?” Звичайно, відповідей було багато – деякі позитивнi, а деякі негативні. Ви можете зробити запит про будь-який інший продукт. Чи корисне молоко? Чи корисна кава? Але ви отримаєте таку плутанину, що маєте подумати, а чи не нашкодять вам такі пошуки відповідей.

Лист улюбленому другу

Те, що апостол Іван зробив стосовно свого друга Гая у першому столітті, стало вмираючим мистецтвом у 21 столітті. Він написав йому листа.

Справжня розрада

Серед сотень статей, що я написав для книги “Хліб Наш Насущний” з 1988 року, декілька закарбувались у моїй пам’яті. В одній із них, яка датується 90-ми роками, розповідається про той час, коли наші три доньки були у таборі, а ми з шестирічним Стівом залишилися в “чоловічій компанії”.

Величне Боже творіння

Під час нещодавнього відвідування наших онуків ми з насолодою споглядали життя однієї орлиної сім’ї, чиє гніздо у Флориді можна було побачити через веб-камеру. Щодня ми “перевіряли”, що робить татко-орел, орлиця та їхнє пташеня у гнізді високо в горах. Щодня орли-батьки пильнували своє орлятко – захищали його та годували, приносячи рибу зі струмка неподалік.

Ласкава привітність

“Хто ж буде усіх обіймати?” Таким було одне з тих запитань, що виникли у Стіва, коли він довідався, що в нього рак. Він розумів, що на деякий час буде розлучений із церквою. Стів – добра людина, яка дружнім привітанням, теплим рукостисканням, а в деяких випадках навіть “святими обіймами” створює атмосферу щирої гостинності. Таким чином він виконує слова з Послання до римлян: “Вітайте один одного святим поцілунком” (Рим. 16:16).

Перервані відносини

Гучний, сповнений смутку голос, пронизав темряву післяобіднього неба. Уявляю, як він заглушив плач друзів та рідних, що зібралися у підніжжя хреста Ісуса. Цей крик напевно був гучнішим за стогін розбійників, які були розіп’яті по обидва боки від Ісуса Христа. І, без сумніву, цей зойк надзвичайно вразив усіх, хто чув його. “Елі, Елі, лама савахтані?” – вигукнув Ісус серед нестерпних страждань у цілковитому розпачі, коли висів на хресті ганьби (Мт. 27:45-46). Ці слова означали: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?”