Наші автори

Переглянути усе
Amy Peterson

Емі Петерсон

Емі Петерсон працює в Університеті Тейлора і займається програмою допомоги відмінникам. Вона отримала ступіть бакалавра мистецтв на факультеті Англійської літератури в Техаському Університеті – і магістра мистецтв на факультеті Міжкультурних досліджень в Уїтон-колледжі. Наразі здобуває ступінь магістра витончених мистецтв в Тихоокеанському Університеті в Сіетлі. Емі два роки викладала англійську в Південно-Східній Азії і потім займалась викладанням в США – в Каліфорнії, Арканзасі, Вашингтоні та Індіані. Незабаром видавництво“Відкриття” видасть її першу, автобіографічну книгу. Емі полюбляє читати, виготовляти клаптеві ковдри, походи і влаштовувати експерименти з виживання в екстремальних умовах.

Статті Емі Петерсон

Запашність Христова

Спітнілий, весь у пилюці, Боб вийшов із автобуса, на якому їхав декілька годин. Він був далеко від дому, проте відчував велику вдячність за те, що його запросили на обід друзі його друзів, що жили в тому районі. У них він відразу відчув глибокий спокій. Він почувався як вдома.

Плач і надія

Якщо ви відвідаєте Національний парк в Нассау, що на Багамах, то доторкнетесь до трагічної епохи в історії людства. Там, на березі океану, є кам’яні сходи, що ведуть вгору по скелі. Цими сходами у 18-ому столітті піднімались раби, яких звозили на Багамські острови кораблями. Невільників часто розлучали з сім’ями: для них починалось нове, сповнене нелюдського ставлення життя. На вершині скелі тепер знаходиться меморіал. Зі стовбурів кедрів вирізьблені фігури жінок, що дивляться далеко в океан, де знаходиться їхня батьківщина та назавжди втрачена родина. На кожній скульптурі є сліди ударів батогів рабовласників.

Гостинність чужинців до чужинців

Коли ми з чоловіком переїхали до Сіетла, щоб жити ближче до його сестри, то не знали, де будемо мешкати. Одна помісна церква допомогла нам знайти житло, в якому було багато кімнат. Ми жили в одній спальні, а решту здавали іноземним студентам. Протягом наступних трьох років ми були чужинцями, що приймали до себе жити інших чужинців. Ми ділили будинок та їжу зі студентами з усього світу. А ще кожної п’ятниці ми проводили з ними біблійні заняття.

Малюнки любові

Ми з дітьми започаткували нову практику. Щовечора перед сном ми сідаємо за стіл, беремо кольорові олівці, свої щоденники і малюнками та записами відповідаємо на два запитання: Де я сьогодні виявив любов? Де я сьогодні не виявив любов?

Божі інструменти

Одного разу мій чоловік вирушив у відрядження на цілий місяць. Я майже відразу відчула весь тягар домашніх справ. Потрібно терміново закінчити написання статей. Зламалась газонокосарка. У дітей були шкільні канікули, і вони нудилися вдома. Я не знала, як самотужки дати всьому цьому раду.

Ще до створення світу

“Якщо Бог не має ані початку, ані кінця і завжди існував, то що Він робив до того, як нас створив? Чим Він займався?” – постійно запитував у мене не по роках розвинутий учень, коли на уроках недільної школи ми обговорювали вічну природу Бога. Зазвичай я відповідала, що це, по справі, тайна, але нещодавно з’ясувала, що у Святому Письмі є відповідь на це запитання.

Віа Долороса

Протягом цього тижня ми згадуємо останні дні перед розп’яттям Ісуса Христа. Дорога, якою Він крокував вулицями Єрусалима до місця страти, відома сьогодні як Віа Долороса – тобто Скорбний Шлях.

Каміння пам’яті

Інколи вранці, коли я заходжу в Інтернет, Фейсбук показує мені “нагадування” − те, що я розмістила у себе на сторінці в цей день декілька років тому. Ці спогади – фотографії з весілля мого брата, відео, як моя донька грає з бабусею – зазвичай викликають у мене усмішку. Але інколи вони мають більш глибокий емоційний ефект. Коли я бачу повідомлення щодо візиту до мого дівера в той час, як він проходив хіміотерапію, або фотографію швів на голові моєї мами після операції на її мозку три роки тому, я згадую про Божу присутність під час важких обставин. Такі спогади зі сторінки у Фейсбук наповнюють мене бажанням молитися та бути вдячною.

Хвилююча надія

Реджинальд Фессенден багато років працював над тим, щоб винайти бездротовий радіозв’язок. Іншим його ідеї здавалися занадто радикальними і тими, що суперечать класичній науці. Мало хто вірив, що він досягне успіху. Але він довів свою правоту і 24 грудня 1906 року став першою людиною, яка передала по радіо музику.

Щасливий кінець

Світло погасло і ми приготувались дивитись фільм “Аполлон 13”. Але тут моя подруга пробубоніла собі під ніс: “Шкода… Вони всі загинуть”. Я дивилась цю стрічку про відомий космічний політ у 1970 році з поганим передчуттям, очікуючи жахливої трагедії, і лише коли з’явились фінальні титри, зрозуміла, що мене ввели в оману. Я забула, чим насправді закінчився той політ. А закінчився він тим, що астронавти, зазнавши чимало труднощів, зрештою повернулися додому живими.