Наші автори

Переглянути усе
Amy Peterson

Емі Петерсон

Емі Петерсон працює в Університеті Тейлора і займається програмою допомоги відмінникам. Вона отримала ступіть бакалавра мистецтв на факультеті Англійської літератури в Техаському Університеті – і магістра мистецтв на факультеті Міжкультурних досліджень в Уїтон-колледжі. Наразі здобуває ступінь магістра витончених мистецтв в Тихоокеанському Університеті в Сіетлі. Емі два роки викладала англійську в Південно-Східній Азії і потім займалась викладанням в США – в Каліфорнії, Арканзасі, Вашингтоні та Індіані. Незабаром видавництво“Відкриття” видасть її першу, автобіографічну книгу. Емі полюбляє читати, виготовляти клаптеві ковдри, походи і влаштовувати експерименти з виживання в екстремальних умовах.

Статті Емі Петерсон

Господь втішається

Нещодавно моя бабуся надіслала мені папку зі старими фотографіями. Переглядаючи їх, я звернула увагу на одну з них. На ній мені два роки, і я сиджу перед каміном з одного боку, а з іншого боку мій тато обійняв за плечі маму. Вони обоє дивляться на мене з любов’ю і радістю.

Потреба один в одному

Прогулюючись разом із дітьми, ми виявили світло-зелену пружну рослину, яка росла у невеликих заростях на стежці. Згідно з довідником, рослину зазвичай називають оленячим мохом. Втім це взагалі не мох. Це лишайник, в якому поєднані гриб і водорість, що ростуть у нерозривному зв’язку, в якому кожен організм є корисним один для одного. Ні гриб, ні водорість не можуть вижити окремо, однак разом вони утворюють сильну рослину, здатну прожити у високогірній місцевості декілька тисяч років. Оскільки рослина може витримувати засуху і низькі температури, взимку вона є одним із небагатьох видів їжі для північного оленя.

Стережися!

Я виросла в теплому південному місті, тому переїзд на північ змусив мене вчитися, як безпечно керувати машиною у довгі сніжні місяці. Під час першої суворої зими я тричі опинялася в сніговому заметі! Після декількох років практики мені стало зручно керувати машиною в зимовий період. Насправді, я почувала себе надто комфортно і перестала бути пильною. І саме тоді моя машина наїхала на шматок льоду і її занесло в телефонний стовп біля дороги!

У пошуках скарбів

Сховані скарби. Цей вислів звучить наче з якоїсь дитячої книжки. Але дивак-мільйонер Форест Фенн стверджує, що десь у Скелястих Горах заховав скриньку із золотом та ювелірними виробами на загальну суму в 2 мільйони доларів. Чимало людей вирушили на їх пошуки. Чотири чоловіки навіть загинули, намагаючись знайти ці сховані скарби.

Наше справжнє “я”

“Хто я?” – запитувала себе вицвіла м’яка іграшка з дитячої книжки Міка Інкпена “Ніщо”. Залишена у пильному куточку на горищі, ця іграшкова тварина чує, як вантажники називають її “ніщо”, і думає, що її ім’я: Ніщо.

Незмінна любов

“Я люблю тебе!” – крикнув мені татко, коли я грюкнула дверима машини й попрямувала до школи. Я навчалася у шостому класі, і кожного ранку все відбувалося за схожим сценарієм. Татко підвозив мене до школи, казав: “Гарного тобі дня! Я люблю тебе!” А я у відповідь бурмотіла: “Бувай”. Ні, я не була сердита на нього і не ігнорувала його. Просто була дуже заклопотана власними справами, і його слова пролітали мимо вух. Тим не менш, любов батька до мене залишалась незмінною.

Міцний фундамент

Минулого літа ми з чоловіком відвідали Фоллінгвотер – будинок у Пенсільванії, спроектований архітектором Френком Ллойдом Райтом у 1935 році. Я нічого подібного раніше не бачила. Райт прагнув побудувати такий дім, який би органічно вписувався в ландшафт – наче він виріс там, – і архітектор досягнув своєї мети. Він побудував будинок прямо над водоспадом, а сам стиль будівлі відображає форму скелястих виступів неподалік. Наш гід пояснила, що саме забезпечує надійність всієї конструкції: “Вся вертикальна несуча частина покоїться на великих каменях”.

Глупі вівці й добрий Пастир

Мій друг Чад рік пропрацював пастухом у штаті Вайомінг. “Вівці такі нерозумні, що їдять лише те, що бачать перед собою, – розповідав він мені. – Навіть коли вони виїдають всю траву навколо себе, то замість того щоб шукати нове пасовисько, вони просто починають їсти землю!”

Спів перед розстрілом

Двоє чоловіків, звинувачених у торгівлі наркотиками, десять років провели в камері смертників. У в’язниці вони почули про Божу любов, яку Він явив до них в Ісусі Христі, і їхнє життя цілком змінилося. Коли настав час їм іти на розстріл, вони зустріли смерть молитвою “Отче наш” і співом гімну “О, благодать”. Завдяки своїй вірі в Бога й силі Святого Духа, в’язні були спроможні зустріти смерть з неймовірною мужністю.

Запашність Христова

Спітнілий, весь у пилюці, Боб вийшов із автобуса, на якому їхав декілька годин. Він був далеко від дому, проте відчував велику вдячність за те, що його запросили на обід друзі його друзів, що жили в тому районі. У них він відразу відчув глибокий спокій. Він почувався як вдома.