Наші автори

Переглянути усе
Amy Peterson

Емі Петерсон

Емі Петерсон працює в Університеті Тейлора і займається програмою допомоги відмінникам. Вона отримала ступіть бакалавра мистецтв на факультеті Англійської літератури в Техаському Університеті – і магістра мистецтв на факультеті Міжкультурних досліджень в Уїтон-колледжі. Наразі здобуває ступінь магістра витончених мистецтв в Тихоокеанському Університеті в Сіетлі. Емі два роки викладала англійську в Південно-Східній Азії і потім займалась викладанням в США – в Каліфорнії, Арканзасі, Вашингтоні та Індіані. Незабаром видавництво“Відкриття” видасть її першу, автобіографічну книгу. Емі полюбляє читати, виготовляти клаптеві ковдри, походи і влаштовувати експерименти з виживання в екстремальних умовах.

Статті Емі Петерсон

Бенкет любові

У датському фільмі “Бенкет Бабетти” розповідається, як в прибережному містечку з’являється французька біженка. Дві літні сестри, провідниці релігійного життя громади, беруть її до себе, і Бабетта 14 років працює у них економкою. Назбиравши певну суму грошей, вона запросила 12 жителів прийти до неї на бенкет, для якого вона приготувала вишукані французькі страви: ікру, перепілку в листковому тісті...

Створені для взаємин

Щоб задовольнити потреби самотніх людей, в багатьох країнах розвивається індустрія “Родина напрокат” . Деякі люди користується цією послугою для публічних заходів, щоб на них вони могли виглядати так, наче мають щасливу родину. Дехто наймає акторів, аби ті виконували роль віддалених родичів, щоб відчути, хоч ненадовго, родинний зв’язок, якого вони прагнуть.

Практичне навчання

Мій шестирічний син Оуен радів новій настільній грі. Однак після півгодинного читання правил він засмутився. Син ніяк не міг їх повністю зрозуміти. Це тривало до тих пір, поки не прийшов друг, який вже знав, як грати. Оуен нарешті отримав задоволення від свого подарунка.

Господь втішається

Нещодавно моя бабуся надіслала мені папку зі старими фотографіями. Переглядаючи їх, я звернула увагу на одну з них. На ній мені два роки, і я сиджу перед каміном з одного боку, а з іншого боку мій тато обійняв за плечі маму. Вони обоє дивляться на мене з любов’ю і радістю.

Потреба один в одному

Прогулюючись разом із дітьми, ми виявили світло-зелену пружну рослину, яка росла у невеликих заростях на стежці. Згідно з довідником, рослину зазвичай називають оленячим мохом. Втім це взагалі не мох. Це лишайник, в якому поєднані гриб і водорість, що ростуть у нерозривному зв’язку, в якому кожен організм є корисним один для одного. Ні гриб, ні водорість не можуть вижити окремо, однак разом вони утворюють сильну рослину, здатну прожити у високогірній місцевості декілька тисяч років. Оскільки рослина може витримувати засуху і низькі температури, взимку вона є одним із небагатьох видів їжі для північного оленя.

Стережися!

Я виросла в теплому південному місті, тому переїзд на північ змусив мене вчитися, як безпечно керувати машиною у довгі сніжні місяці. Під час першої суворої зими я тричі опинялася в сніговому заметі! Після декількох років практики мені стало зручно керувати машиною в зимовий період. Насправді, я почувала себе надто комфортно і перестала бути пильною. І саме тоді моя машина наїхала на шматок льоду і її занесло в телефонний стовп біля дороги!

У пошуках скарбів

Сховані скарби. Цей вислів звучить наче з якоїсь дитячої книжки. Але дивак-мільйонер Форест Фенн стверджує, що десь у Скелястих Горах заховав скриньку із золотом та ювелірними виробами на загальну суму в 2 мільйони доларів. Чимало людей вирушили на їх пошуки. Чотири чоловіки навіть загинули, намагаючись знайти ці сховані скарби.

Наше справжнє “я”

“Хто я?” – запитувала себе вицвіла м’яка іграшка з дитячої книжки Міка Інкпена “Ніщо”. Залишена у пильному куточку на горищі, ця іграшкова тварина чує, як вантажники називають її “ніщо”, і думає, що її ім’я: Ніщо.

Незмінна любов

“Я люблю тебе!” – крикнув мені татко, коли я грюкнула дверима машини й попрямувала до школи. Я навчалася у шостому класі, і кожного ранку все відбувалося за схожим сценарієм. Татко підвозив мене до школи, казав: “Гарного тобі дня! Я люблю тебе!” А я у відповідь бурмотіла: “Бувай”. Ні, я не була сердита на нього і не ігнорувала його. Просто була дуже заклопотана власними справами, і його слова пролітали мимо вух. Тим не менш, любов батька до мене залишалась незмінною.

Міцний фундамент

Минулого літа ми з чоловіком відвідали Фоллінгвотер – будинок у Пенсільванії, спроектований архітектором Френком Ллойдом Райтом у 1935 році. Я нічого подібного раніше не бачила. Райт прагнув побудувати такий дім, який би органічно вписувався в ландшафт – наче він виріс там, – і архітектор досягнув своєї мети. Він побудував будинок прямо над водоспадом, а сам стиль будівлі відображає форму скелястих виступів неподалік. Наш гід пояснила, що саме забезпечує надійність всієї конструкції: “Вся вертикальна несуча частина покоїться на великих каменях”.