В Нідерландах група дизайнерів одягу відкрила майстерню під назвою “Обробка золотом”. Надихнувшись японською технікою кінцугі, мистецтвом реставрування поламаної порцеляни за допомогою золота, дизайнери спільно реставрують одяг. Однак вони не маскують свою реставраційну роботу, а навпаки – підкреслюють. Клієнтів запрошують принести до майстерні “дорогий, але порваний одяг, щоб залатати його золотом”. Завдяки цьому порвані місця перетворюються на декоративні “золоті шрами”.

Предмети одягу перероблюють таким чином, щоб підкреслити колись порвані або зношені місця. Дещо подібне імовірно мав на увазі апостол Павло, сказавши, що буде “хвалитись” своєю неміччю. Хоча він отримував “пребагато об’явлень”, він ними не хвалився (2 Кор. 12:7). Його гордості та зарозумілості запобігала “колючка” в тілі (в. 7). Достеменно невідомо, що саме він мав на увазі: депресію, форму малярії, вороже переслідування або щось інше. Що б це не було, Павло просив Бога забрати цю колючку. Однак Господь сказав: “Досить тобі Моєї благодаті, – бо сила Моя здійснюється в немочі” (в. 9).

Як розрізи і дірки на старому одязі можуть перетворитися руками дизайнерів на місця красоти, так і розбиті та слабкі місця в нашому житті можуть стати місцями прояву Божої сили і слави. Він нас тримає, змінює і робить прекрасними наші недоліки.