Наші автори

Переглянути усе
Amy Boucher Pye

Емі Бушер Пай

Емі Бушер Пай є авторкою, редактором і спікером. Вона написала книгу “Знайти себе в Британії: наші пошуки віри, домівки й справжньої ідентичності”. Емі керує жіночим книжковим клубом і проживає з сім’єю в Англії.

Статті Емі Бушер Пай

Щедре дарування

Генерал Чарльз Гордон (1833–1885) служив королеві Вікторії в Китаї та в інших місцях. Однак коли він жив в Англії, то жертвував 90 відсотків свого доходу. Почувши про голод в Ланкаширі, він зіскріб напис із золотої медалі, яку отримав від світового лідера, і відправив її на північ, сказавши, аби її розплавили і за отримані гроші купили їжу для бідних. Того дня він записав у щоденнику: “Останню земну річ, яку я цінував, я віддав Господу Ісусу”.

Дар каяття

“Ні! Я це не робив!” Джейн із завмираючим серцем слухала заперечення свого сина. Вона знала, що він обманював. Подумки вона звернулася в молитві до Бога з проханням допомогти і знову запитала Саймона про те, що сталося. Однак той і далі заперечував свій обман. У відчаї Джейн розвела руками і сказала, що їй потрібна пауза. Вона вже почала виходити з кімнати, як раптом відчула дотик до свого плеча і почула вибачення сина. Він відгукнувся на докори Святого Духа і розкаявся.

Прийдіть і поклоніться

На богослужінні в церкві люди різного віку прославляли Творця піснями. Обличчя багатьох випромінювали радість та мир. Але одній втомленій багатодітній мамі було не до співу. Тримаючи пісенник перед п’ятирічною донькою, вона намагалася заспокоїти немовля, що зайшлося від плачу, і втримати дворічного синочка, якому не сиділося на місці. Тоді чоловік похилого віку, що стояв позаду, запропонував походити з хлопчиком. Молода дівчина, яка була поруч, сказала, що потримає пісенника. І ось, через дві хвилини мама заспокоїла молодшу дитину і зі щасливим виразом на обличчі стала поклонятися Богові.

Боже посольство

Людмила, вдова вісімдесяти двох років, оголосила свій дім у Чеській Республіці “Посольством Царства Небесного”, сказавши: “Мій дім є відображенням Царства Христа”. Вона з радістю приймає незнайомців і друзів, які страждають і потребують люблячої гостинності, та іноді надає їм їжу і місце для нічлігу, завжди виявляючи співчутливий і молитовний дух. Покладаючись на спонуку Святого Духа в допомозі її відвідувачам, вона радіє Божим відповідям на їхні молитви.

Будьте смиренні

“Тримай руки за спиною. Все буде добре”. Таку люблячу пораду давав чоловік Джени кожного разу, коли вона мала виступати перед аудиторією. Якщо Джена відчувала, що своєю промовою вона намагається справити враження на людей або взяти все під свій контроль, то приймала цю позу, і це допомагало їй слухати інших. Це нагадувало їй про необхідність любити інших і бути смиренною та відкритою до Святого Духа.

Слово і Новий Рік

Зростаючи на Філіппінах, Мікеллан зазнавала багато труднощів, і її найбільшою розрадою було читання. Одного дня, перебуваючи в університеті, вона прочитала перший розділ Євангелія від Івана, і її “кам’яне серце ожило”. Вона відчула, наче хтось їй сказав: “Так, тобі подобається читати тексти, однак чи ти знаєш, що є Вічне Слово, Яке… завжди здатне проникати крізь темряву? Слово, Яке зодяглося в тіло. Слово, Яке тебе любить”.

Князь миру

Коли застуда Джона перейшла у пневмонію, він опинився в лікарні, у якій кількома поверхами вище лікувалася від раку його мати. Джон дуже хвилювався за неї і за власне здоров’я. Втім, на Різдво, слухаючи по радіо пісню “Свята ніч”, Джон відчув, як його сповнив неймовірний Божий мир. Він слухав слова гімну про народження дорогого Спасителя: “Надія щастям серце наповняє, і сяйво днів майбутніх осяває!” У ту мить зникли всі його хвилювання про себе і про матір.

Великий натовп

Ми з радістю в серці та з нетерпінням зібралися на недільне богослужіння. Незважаючи на географічну віддаленість один від одного через пандемію коронавірусу, ми раділи можливості відсвяткувати весілля Гевіна і Тіяни. Наші технологічно обдаровані іранські друзі забезпечили трансляцію богослужіння для друзів та родини в інших країнах світу, у тому числі в Іспанії, Польщі та Сербії. Творчий підхід допоміг нам подолати обмеження, і ми раділи народженню нового шлюбу. Божий Дух об’єднав нас і дарував нам радість.

Славімо Господа

Спекотна і волога літня погода трималася впродовж усього тижня нашої конференції, тому ми дуже зраділи, коли останнього дня ми нарешті відчули прохолоду. Дякуючи за погодні зміни і за дивовижну Божу працю, сотні голосів в унісон славили Господа, присвячуючи Йому свої серця, душі, тіла і думки. Минуло вже десятки років, однак той день ще й досі нагадує мені про диво і радість від славослів’я Господа.

Божий задум про вас

Шість років Агнеса намагалася стати “досконалою дружиною служителя”, наслідуючи приклад своєї улюбленої свекрухи, яка також була дружиною пастора. На її думку, ця роль не дозволяла їй бути письменницею і художницею. Втім, стримуючи свої творчі прагнення, Агнеса поринула в депресію і навіть почала думати про самогубство. Лише з допомогою іншого пастора вона зуміла вийти з цієї темряви. Він молився разом із нею і порадив кожного ранку впродовж двох годин щось писати. Це пробудило в ній Боже покликання (“запечатаний наказ”, як вона казала). Вона писала: “По-справжньому я можу бути собою лише тоді, коли увесь потік творчості, що дав мені Бог, знаходить своє вираження”.

З Богом у безпеці

Коли наші діти досягали підліткового віку, я кожному з них писала листа. В одному з листів я говорила про нашу ідентичність у Христі, згадуючи, як я сама, будучи підлітком, почувалася невпевненою в собі. Згодом я пізнала, що була улюбленою Божою дитиною. Я написала в листі: “Розуміння того, хто ти, походить від розуміння, Чий ти”. Якщо ми розуміємо, що створені Богом, і прагнемо слідувати за Ним, то тоді ми здатні прийняти Його призначення для нас. Ми також знаємо, що Він щоденно змінює нас, уподібнюючи нас Собі.

Розкажіть про Ісуса

Невдовзі після того, як Дуайт Муді (1837–1899) повірив у Христа, він вирішив кожен день ділитися Божою доброю звісткою хоча б з однією людиною. У напружені дні він іноді забував про своє рішення. Колись вночі він згадав про це вже в ліжку. Вийшовши на вулицю, Муді подумав: “Кого я тут зустріну під проливним дощем?” Раптом він побачив чоловіка, який ішов по вулиці. Підбігши до нього, Муді запитав, чи може він трохи постояти під його парасолькою, аби сховатися від дощу. Отримавши дозвіл, він запитав у чоловіка: “Чи є у вас прихисток у часи бурі? Чи можу я вам розповісти про Ісуса?”

Шукаючи Божої допомоги

У кінці 1800-х років штат Міннесота опинився під навалою сарани, яка упродовж п’яти років нищила врожаї. Фермери намагались позбавитись сарани, ловлячи її смолою і спалюючи цілі поля, аби знищити відкладені яйця. У відчаї і на межі голоду багато людей запропонували в усьому штаті провести день молитви, шукаючи допомоги в Бога. Губернатор погодився і оголосив 26 квітня днем молитви.

Секрет задоволення

Коли Джоні Еріксон Тада повернулася додому після трагічного випадку, що залишив її паралізованою, її життя докорінно змінилося. Тепер двері були завузькі для її інвалідного візка, а раковини – зависокі. Хтось мав її годувати, допоки вона не вирішила навчитися їсти самостійно. Коли Джоні вперше спробувала це зробити, ложка впала, залишивши плями від яблучного пюре на одежі. Однак Джоні не здалася. Пізніше вона розповідала про секрет свого успіху: “Я вчилася покладатися на Ісуса і казати: «Боже, допоможи мені це зробити!»” Сьогодні вона добре справляється з ложкою.

Оповідаючи про свою віру

Коли авторка і місіонерка Ревека Піпперт жила в Ірландії, вона прагнула поділитися доброю звісткою про Господа Ісуса з Хізер, яка два роки робила їй манікюр. Однак Хізер, здавалося, не виявляла до цього жодного інтересу. Не знаючи з чого почати розмову, Ревека перед зустріччю помолилась.