Наші автори

Переглянути усе
Amy Boucher Pye

Емі Бушер Пай

Емі Бушер Пай є авторкою, редактором і спікером. Вона написала книгу “Знайти себе в Британії: наші пошуки віри, домівки й справжньої ідентичності”. Емі керує жіночим книжковим клубом і проживає з сім’єю в Англії.

Статті Емі Бушер Пай

Слово і Новий Рік

Зростаючи на Філіппінах, Мікеллан зазнавала багато труднощів, і її найбільшою розрадою було читання. Одного дня, перебуваючи в університеті, вона прочитала перший розділ Євангелія від Івана, і її “кам’яне серце ожило”. Вона відчула, наче хтось їй сказав: “Так, тобі подобається читати тексти, однак чи ти знаєш, що є Вічне Слово, Яке… завжди здатне проникати крізь темряву? Слово, Яке зодяглося в тіло. Слово, Яке тебе любить”.

Князь миру

Коли застуда Джона перейшла у пневмонію, він опинився в лікарні, у якій кількома поверхами вище лікувалася від раку його мати. Джон дуже хвилювався за неї і за власне здоров’я. Втім, на Різдво, слухаючи по радіо пісню “Свята ніч”, Джон відчув, як його сповнив неймовірний Божий мир. Він слухав слова гімну про народження дорогого Спасителя: “Надія щастям серце наповняє, і сяйво днів майбутніх осяває!” У ту мить зникли всі його хвилювання про себе і про матір.

Великий натовп

Ми з радістю в серці та з нетерпінням зібралися на недільне богослужіння. Незважаючи на географічну віддаленість один від одного через пандемію коронавірусу, ми раділи можливості відсвяткувати весілля Гевіна і Тіяни. Наші технологічно обдаровані іранські друзі забезпечили трансляцію богослужіння для друзів та родини в інших країнах світу, у тому числі в Іспанії, Польщі та Сербії. Творчий підхід допоміг нам подолати обмеження, і ми раділи народженню нового шлюбу. Божий Дух об’єднав нас і дарував нам радість.

Славімо Господа

Спекотна і волога літня погода трималася впродовж усього тижня нашої конференції, тому ми дуже зраділи, коли останнього дня ми нарешті відчули прохолоду. Дякуючи за погодні зміни і за дивовижну Божу працю, сотні голосів в унісон славили Господа, присвячуючи Йому свої серця, душі, тіла і думки. Минуло вже десятки років, однак той день ще й досі нагадує мені про диво і радість від славослів’я Господа.

Божий задум про вас

Шість років Агнеса намагалася стати “досконалою дружиною служителя”, наслідуючи приклад своєї улюбленої свекрухи, яка також була дружиною пастора. На її думку, ця роль не дозволяла їй бути письменницею і художницею. Втім, стримуючи свої творчі прагнення, Агнеса поринула в депресію і навіть почала думати про самогубство. Лише з допомогою іншого пастора вона зуміла вийти з цієї темряви. Він молився разом із нею і порадив кожного ранку впродовж двох годин щось писати. Це пробудило в ній Боже покликання (“запечатаний наказ”, як вона казала). Вона писала: “По-справжньому я можу бути собою лише тоді, коли увесь потік творчості, що дав мені Бог, знаходить своє вираження”.

З Богом у безпеці

Коли наші діти досягали підліткового віку, я кожному з них писала листа. В одному з листів я говорила про нашу ідентичність у Христі, згадуючи, як я сама, будучи підлітком, почувалася невпевненою в собі. Згодом я пізнала, що була улюбленою Божою дитиною. Я написала в листі: “Розуміння того, хто ти, походить від розуміння, Чий ти”. Якщо ми розуміємо, що створені Богом, і прагнемо слідувати за Ним, то тоді ми здатні прийняти Його призначення для нас. Ми також знаємо, що Він щоденно змінює нас, уподібнюючи нас Собі.

Розкажіть про Ісуса

Невдовзі після того, як Дуайт Муді (1837–1899) повірив у Христа, він вирішив кожен день ділитися Божою доброю звісткою хоча б з однією людиною. У напружені дні він іноді забував про своє рішення. Колись вночі він згадав про це вже в ліжку. Вийшовши на вулицю, Муді подумав: “Кого я тут зустріну під проливним дощем?” Раптом він побачив чоловіка, який ішов по вулиці. Підбігши до нього, Муді запитав, чи може він трохи постояти під його парасолькою, аби сховатися від дощу. Отримавши дозвіл, він запитав у чоловіка: “Чи є у вас прихисток у часи бурі? Чи можу я вам розповісти про Ісуса?”

Шукаючи Божої допомоги

У кінці 1800-х років штат Міннесота опинився під навалою сарани, яка упродовж п’яти років нищила врожаї. Фермери намагались позбавитись сарани, ловлячи її смолою і спалюючи цілі поля, аби знищити відкладені яйця. У відчаї і на межі голоду багато людей запропонували в усьому штаті провести день молитви, шукаючи допомоги в Бога. Губернатор погодився і оголосив 26 квітня днем молитви.

Секрет задоволення

Коли Джоні Еріксон Тада повернулася додому після трагічного випадку, що залишив її паралізованою, її життя докорінно змінилося. Тепер двері були завузькі для її інвалідного візка, а раковини – зависокі. Хтось мав її годувати, допоки вона не вирішила навчитися їсти самостійно. Коли Джоні вперше спробувала це зробити, ложка впала, залишивши плями від яблучного пюре на одежі. Однак Джоні не здалася. Пізніше вона розповідала про секрет свого успіху: “Я вчилася покладатися на Ісуса і казати: «Боже, допоможи мені це зробити!»” Сьогодні вона добре справляється з ложкою.

Оповідаючи про свою віру

Коли авторка і місіонерка Ревека Піпперт жила в Ірландії, вона прагнула поділитися доброю звісткою про Господа Ісуса з Хізер, яка два роки робила їй манікюр. Однак Хізер, здавалося, не виявляла до цього жодного інтересу. Не знаючи з чого почати розмову, Ревека перед зустріччю помолилась.

На законних підставах

Ліз плакала від радості, коли вони разом із чоловіком отримали свідоцтво про народження і паспорт дитини, завершивши таким чином процес удочеріння. Тепер Мілена завжди буде їхньою дочкою, невід’ємною частиною їхньої родини. Розмірковуючи про юридичне оформлення документів, Ліз також подумала про “справжню зміну”, яка відбувається після нашого приєднання до родини Ісуса Христа: “Гріх та гріховна природа більше не мають права на нас”. Ставши Божими дітьми, ми на законних підставах стали повноправною частиною Божого Царства.

Живучи в наших серцях

Іноді сказане дітьми може допомогти нам краще зрозуміти Божу істину. Колись ввечері я розповіла своїй маленькій дочці про одне з найвеличніших див християнської віри: Бог через Свого Сина і Духа живе у Своїх дітях. Укладаючи дочку спати, я сказала, що з нею і в ній перебуває Ісус. “Він у моєму животику?” – запитала вона. “Ні, ти Його не проковтнула, – відповіла я, – однак Він все одно з тобою”.

Виявляючи милосердя

Розмірковуючи над тим, як вона зуміла простити Манассію, людину, яка під час геноциду в Руанді вбила її чоловіка і декількох дітей, Беата сказала: “Моє прощення ґрунтується на жертві Ісуса Христа. Він поніс кару за все зло, яке коли-небудь було вчинене. Його хрест – це єдине місце, де ми знаходимо перемогу!” Манассія декілька разів писав Беаті з в’язниці, благаючи її та Бога простити його. Також він докладно розповідав про нічні жахіття, які його переслідують. Спочатку Беата не могла виявити милосердя. Вона казала, що ненавиділа його за вбивство її родини. Однак потім “Ісус втрутився в її думки”, і через два роки вона з Божою допомогою простила Манассію.

Прийом королівської родини

Після зустрічі з англійською королевою на балу в Шотландії Сільвія та її чоловік отримали повідомлення, що королівська родина хотіла би завітати до них на чашку чаю. Сильно нервуючи, Сільвія почала прибирати і готувати будинок для прийому гостей з королівської родини. Перед самим їхнім приїздом вона пішла в сад, щоб нарвати букет квітів для столу. Її серце калатало. Тоді Сільвія відчула, як Бог їй нагадав, що Він є Царем над царями і перебуває з нею щодня. Вона одразу відчула мир у своєму серці і подумала: “Зрештою, це просто королева!”

Солодше від меду

У День міста Чикаго в жовтні 1893 року міські театри зачинилися, бо власники вважали, що всі підуть на Всесвітній ярмарок. Його справді відвідало понад сімсот тисяч людей. Однак Дуайт Муді (1837–1899) хотів, аби на іншому кінці Чикаго звучала проповідь. Його друг Рувим Торрей (1856–1928) сумнівався в спроможності Муді зібрати натовп у той самий день, коли проводився ярмарок. Втім, завдяки Божій благодаті, він це зміг. Пізніше Торрей сказав, що натовп зібрався, тому що Муді знав “Книгу, яку цей старий світ понад усе бажав пізнати – Біблію”. Торрей хотів, аби інші любили Біблію так само, як її любив Муді, регулярно та з захопленням читаючи її.