Наші автори

Переглянути усе
Amy Boucher Pye

Емі Бушер Пай

Емі Бушер Пай є авторкою, редактором і спікером. Вона написала книгу “Знайти себе в Британії: наші пошуки віри, домівки й справжньої ідентичності”. Емі керує жіночим книжковим клубом і проживає з сім’єю в Англії.

Статті Емі Бушер Пай

Сила молитви

Одного дня, коли я була дуже стурбована добробутом однієї з моїх близьких подруг, я знайшла підбадьорення в Старому Заповіті в історії Самуїла, мудрого лідера Ізраїльтян. Читаючи, як Самуїл заступався за народ Божий, коли вони дивилися в очі проблемам, моє рішення молитися за того, кого люблю, зміцнилося.

З нами Бог

“Христос зі мною, Христос переді мною, Христос позаду мене, Христос в мені, Христос піді мною, Христос наді мною, Христос праворуч, Христос ліворуч…”, – слова цього старого кельтського гімну, написаного святим Патриком ще у п’ятому столітті, приходять мені на пам’ять, коли я читаю розповідь євангеліста Матвія про народження Ісуса Христа.

Чекання

“Коли вже буде Різдво?” – постійно запитували мене діти, коли ще були маленькими. Користуючись різдвяним календарем, ми відраховували кожний день в очікуванні свята.

Наш могутній Бог

Одного дня я на березі моря з насолодою споглядала, як серфінгісти, використовуючи повітряного змія, стрибають по хвилях завдяки силі вітру. Коли один із них дістався берега, я запитала в нього, чи дійсно йому було так важко, як це здавалося мені з берега. “Ні, – відповів він. – Насправді це легше за звичайний серфінг, тому що ти використовуєш силу вітру”.

Укорінені в Господі

Мої друзі, які переїхали в інше помешкання, посадили біля свого паркану гліцинію і чекали на появу пишних квітів, що зазвичай з’являються аж на п’ятому році. Протягом двох десятиліть вони насолоджувалися цвітінням гліцинії і ретельно доглядали за цією рослиною. Але несподівано вона засохла. Як виявилося, по інший бік паркану сусіди обробили землю гербіцидами, щоб знищити бур’яни. Отрута просочилася до коріння гліцинії, і дерево загинуло. Але на їх подив наступного року крізь землю пробилися нові паростки.

Утаєний Ісус

Одна моя подруга доглядала свою свекруху, що вже була дуже немічною. Якось вона запитала свекруху, чого та хоче більше за все. “Щоб помили мені ноги”, – відповіла жінка. “Я терпіти не могла цю роботу! – зізналась мені подруга. – Щоразу, коли вона просила мене це зробити, я дуже злилась і просила Бога, щоб допоміг мені приховати обурення”.

Добрий Пастир

Я разом із чоловіком сиділа в холі лікарні і дуже нервувала. Нашому маленькому синочку робили операцію на оці, і в мене все стискалося всередині. Я надзвичайно хвилювалась, тому намагалась молитися, щоб Бог дав мені спокій. Гортаючи Біблію, я згадала про 40-й розділ Книги пророка Ісаї і звернулась до знайомого уривка з надією знайти щось таке, що могло б торкнутися мого серця.

У тіні Його крил

Донька моєї подруги Бетті повернулась із закордонної поїздки з поганим самопочуттям. Її мучив біль. Коли ж він став нестерпний, Бетті з чоловіком відвезла доньку до лікарні. Лікарі та медсестри взялися до роботи. І за кілька годин одна з медсестер сказала Бетті: “З нею все буде гаразд! Ми зробимо все потрібне і вона видужає”. В цей момент Бетті відчула, як її огорнуло відчуття миру й любові. Вона зрозуміла, що в той час, як вона “ширяє над донькою”, сповнена тривоги, наш Небесний Отець піклується про Своїх дітей, втішає і підбадьорює їх за важких часів.

Жити в наметах

Моє дитинство проминуло в штаті Міннесота, відомому своїми чарівними озерами. Тому я часто любила ходити в походи, щоб насолодитися красою Божого творіння. Але єдине, що мені не дуже подобалося, − це спати в тоненькому наметі, особливо, коли вночі йде дощ.

Написання листів

Моя мати й сестри полюбляють писати листи, що тепер стає втраченим мистецтвом. Щотижня вони пишуть з такою постійністю, що один із листоношів вже починає хвилюватись, якщо в їхніх поштових скриньках нічого нема! Їхні листи дихають життям, радістю, а також можуть містити сумні речі, залежно від того, чим сповнені дні.