Наші автори

Переглянути усе
Amy Boucher Pye

Емі Бушер Пай

Емі Бушер Пай є авторкою, редактором і спікером. Вона написала книгу “Знайти себе в Британії: наші пошуки віри, домівки й справжньої ідентичності”. Емі керує жіночим книжковим клубом і проживає з сім’єю в Англії.

Статті Емі Бушер Пай

Укорінені в Господі

Мої друзі, які переїхали в інше помешкання, посадили біля свого паркану гліцинію і чекали на появу пишних квітів, що зазвичай з’являються аж на п’ятому році. Протягом двох десятиліть вони насолоджувалися цвітінням гліцинії і ретельно доглядали за цією рослиною. Але несподівано вона засохла. Як виявилося, по інший бік паркану сусіди обробили землю гербіцидами, щоб знищити бур’яни. Отрута просочилася до коріння гліцинії, і дерево загинуло. Але на їх подив наступного року крізь землю пробилися нові паростки.

Утаєний Ісус

Одна моя подруга доглядала свою свекруху, що вже була дуже немічною. Якось вона запитала свекруху, чого та хоче більше за все. “Щоб помили мені ноги”, – відповіла жінка. “Я терпіти не могла цю роботу! – зізналась мені подруга. – Щоразу, коли вона просила мене це зробити, я дуже злилась і просила Бога, щоб допоміг мені приховати обурення”.

Добрий Пастир

Я разом із чоловіком сиділа в холі лікарні і дуже нервувала. Нашому маленькому синочку робили операцію на оці, і в мене все стискалося всередині. Я надзвичайно хвилювалась, тому намагалась молитися, щоб Бог дав мені спокій. Гортаючи Біблію, я згадала про 40-й розділ Книги пророка Ісаї і звернулась до знайомого уривка з надією знайти щось таке, що могло б торкнутися мого серця.

У тіні Його крил

Донька моєї подруги Бетті повернулась із закордонної поїздки з поганим самопочуттям. Її мучив біль. Коли ж він став нестерпний, Бетті з чоловіком відвезла доньку до лікарні. Лікарі та медсестри взялися до роботи. І за кілька годин одна з медсестер сказала Бетті: “З нею все буде гаразд! Ми зробимо все потрібне і вона видужає”. В цей момент Бетті відчула, як її огорнуло відчуття миру й любові. Вона зрозуміла, що в той час, як вона “ширяє над донькою”, сповнена тривоги, наш Небесний Отець піклується про Своїх дітей, втішає і підбадьорює їх за важких часів.

Жити в наметах

Моє дитинство проминуло в штаті Міннесота, відомому своїми чарівними озерами. Тому я часто любила ходити в походи, щоб насолодитися красою Божого творіння. Але єдине, що мені не дуже подобалося, − це спати в тоненькому наметі, особливо, коли вночі йде дощ.

Написання листів

Моя мати й сестри полюбляють писати листи, що тепер стає втраченим мистецтвом. Щотижня вони пишуть з такою постійністю, що один із листоношів вже починає хвилюватись, якщо в їхніх поштових скриньках нічого нема! Їхні листи дихають життям, радістю, а також можуть містити сумні речі, залежно від того, чим сповнені дні.

Очищення

Коли я одного разу відкрила двері посудомийної машини, то помітила, що щось не так. Замість блискучого чистого посуду я витягнула тарілки й склянки вкриті брудними плямами. Але я не знала, в чому була справа: чи то жорстка вода в нашому районі призвела до якихось руйнацій, чи зламалась сама машина?

Пополовіли для жнив

В кінці літа ми ходили на прогулянку у Новий Ліс в Англії. Ми весело проводили час, збираючи в лісі ожину і милуючись тим, як граються неподалік коні. Насолоджуючись солодкими і безкоштовними ягодами, я згадала слова, які Ісус колись сказав Своїм учням: “Я вас жати послав, де ви не працювали” (Ів. 4:38).

Віра, а не страх

“Моєму чоловіку запропонували гарну посаду в іншій країні, але я злякалась переїзду, і мій чоловік змушений був відхилити пропозицію”, – розказала мені подруга. Вона зізналась, що невідоме майбутнє налякало її і відштовхнуло від “нової пригоди”, але тепер її часто крають сумніви, чи не втратили вони чудовий шанс.

Для всього свій час

Під час нещодавнього польоту я спостерігала за однією матір’ю та її двома дітьми, що сиділи за кілька рядів попереду мене. Коли старший, дошкільник, задоволено грався сам по собі, мати уважно дивилась у вічі свого немовляти, посміхалась і ніжно цілувала його в щічку. Малюк дивився у відповідь великими здивованими очима. Я споглядала це з насолодою і деяким смутком, бо згадувала про своїх дітей у такому віці.