Наші автори

Переглянути усе
Amy Boucher Pye

Емі Бушер Пай

Емі Бушер Пай є авторкою, редактором і спікером. Вона написала книгу “Знайти себе в Британії: наші пошуки віри, домівки й справжньої ідентичності”. Емі керує жіночим книжковим клубом і проживає з сім’єю в Англії.

Статті Емі Бушер Пай

Долина смертної темряви

Хей Ву (змінене ім’я) ув’язнили в північнокорейському трудовому таборі за перехід кордону з Китаєм. Вона казала, що тортури тривали і вдень, і вночі: жорстокі охоронці, виснажлива праця і нетривалий сон на холодно-крижаній підлозі з пацюками і вошами. Однак Бог щоденно допомагав їй, показуючи з ким товаришувати і ділитися своєю вірою.

Сховане за хмарами

У листопаді 2016 року на небі був супер Місяць – рідкісне явище, що трапляється один раз на шістдесят років. Місяць максимально наблизився до землі, тому виглядав надзвичайно яскравим та великим. Але того дня небо затягло хмарами. І хоча я бачила тільки фото цього дива, що його зробили друзі в інших місцях, проте була змушена просто вірити, що величезний Місяць сяє за хмарами, коли здіймала очі вгору.

Привітність до чужинців

Коли мої друзі жили в Молдові – в одній із найбідніших країн Європи, – то були приголомшені тамтешньою гостинністю людей, особливо християн. Одного разу вони вирішили подарувати дещо з одягу та харчів одній бідній сім’ї з церкви, в якій виховувались прийомні діти. Моїх друзів прийняли як шановних гостей і, незважаючи на всі протести, запросили до столу. А на прощання вони дали гостям кавунів та інших фруктів. Їдучи назад, мої друзі не могли прийти до тями від наданого прийому.

Жива жертва

Моя двоюрідна бабуся мала дуже цікаву роботу: займалася рекламою і постійно подорожувала між Чикаго та Нью-Йорком. Але згодом вона вирішила відмовитися від кар’єри через любов до своїх батьків, які жили в Міннесоті і потребували опіки. Обидва її брати трагічно загинули ще молодими, і вона залишилась єдиною дитиною у сім’ї. Для неї турбота про своїх батьків була проявом віри.

Божі діти

Під час одного богослужіння, яке я відвідала зі своїми батьками, ми, згідно зі своєю сімейною традицією, промовляли молитву “Отче наш” , тримаючи один одного за руки. Коли я так стояла, тримаючи однією рукою мамину руку, а другою – таткову, мені раптово спало на думку, що я завжди буду донькою для своїх батьків. Хоча я вже давно середнього віку, мене й досі можна назвати “дитиною Лео та Філліс”. А ще я подумала, що є не лише їхньою донькою, але й завжди буду Божим дитям.

Вісник

“Маю послання для вас!” – почула я голос під час конференції і побачила, як якась жінка протягує мені клаптик паперу. Я відразу напружилася: маю радіти чи нервувати? Прочитавши написане, зрозуміла, що маю радіти – в мене народився племінник.

Різдвяний лист

Кожного Різдва мій приятель пише довгого листа своїй дружині, в якому згадує головні події року і ділиться мріями на майбутнє. Він завжди пише, як сильно її любить і чому. Також він посилає листа кожній своїй доньці.

Невидиме служіння

Мені доручили важливий академічний проект, і я дуже нервувала, чи встигну завершити його своєчасно. Коли мені дошкуляли ці неспокійні думки, я отримала три підбадьорюючі записки від своїх подруг, що намагалися підняти мій дух. Кожна з них написала: “Коли я молилася сьогодні, Бог чомусь нагадав мені про тебе”. Мене сповнило смиренне почуття подяки, коли ці три подруги написали мені, навіть не знаючи про мої обставини. Я вірю, що це Бог використав їх як посланців Своєї любові.

Ловіть лисиць

Розмовляючи по телефону зі своєю подругою, що жила недалеко від моря, я почула крик чайок і висловила з цього приводу захоплення. “Гидотні створіння”, – відповіла подруга, тому що для неї вони створювали щоденну загрозу. Особисто я відчуваю те ж саме до лисиць, бо не вважаю їх милими створіннями.

Неочікувана доброта

Моя подруга стояла біля каси, щоб розплатитися за продукти, коли якийсь незнайомець попереду повернувся до неї і вручив їй купон на 14 доларів знижки. Шокована подруга розплакалась від такого несподіваного акту доброти, а потім почала сміятися зі своїх сліз. Така доброта зворушила її серце і зміцнила надію в цей важкий для неї період морального й фізичного виснаження. Вона подякувала Господу за те благословення, яке Він послав їй через цю людину.