Наші автори

Переглянути усе
Amy Boucher Pye

Емі Бушер Пай

Емі Бушер Пай є авторкою, редактором і спікером. Вона написала книгу “Знайти себе в Британії: наші пошуки віри, домівки й справжньої ідентичності”. Емі керує жіночим книжковим клубом і проживає з сім’єю в Англії.

Статті Емі Бушер Пай

Надія у смутку

Мені тоді було дев’ятнадцять років, коли одна з найближчих моїх подруг загинула в автомобільній аварії. Протягом наступних тижнів і місяців я щодня наче опинялася в чорному тунелі смутку. Біль втрати такої молодої, чудової людини затьмарювала мій зір, і я інколи просто не помічала, що відбувається навколо. Біль і смуток так засліпили мене, що я неспроможна була бачити Бога.

Найкращий дарунок

Коли я вже пакувала речі, збираючись додому в Лондон, мама несподівано підійшла до мене з подарунком. То був перстень, який вже довгий час викликав у мене неабияке захоплення. “О… навіщо, мамо?” – здивувалась я. І мама відповіла: “Я подумала, нехай моя донька насолоджується цим перснем вже тепер. Навіщо чекати, поки я помру? Він все одно мені вже не пасує”. Я зі вдячною усмішкою прийняла перший “шматочок спадщини”, який приніс мені чимало радості.

Звільнення з ізоляції

Хлопчик Джонатан мав церебральний параліч. Він не міг говорити, тому спілкуватися з ним було неможливо. Але його мати Шанталь Браян не здавалась. І коли йому було десять років, вона знайшла спосіб для спілкування з ним: за допомогою його очей та дощечки з пластиковими літерами. Це був справжній прорив. “Ми звільнили його з темниці ізоляції і тепер можемо запитувати його про будь-що”, – радіє мати. Тепер Джонатан може читати, писати – в тому числі й вірші, – завдяки комунікації очима. Коли його запитують, що йому подобається “говорити” своїм рідним, він відповідає: “Чудово казати їм, що я їх люблю”.

Називає по імені

Рекламодавці дійшли висновку, що власні імена є тими словами, що привертають найбільшу увагу потенційних клієнтів. Тому один телеканал у Британії ввів персоналізовані рекламні ролики.

Божа праця

“Чи помічали ви останнім часом Божу працю у своєму житті?” − запитувала я у друзів. Один із них відповів: “Я бачу Божу працю, коли щоранку читаю Святе Письмо; коли Господь допомагає мені прожити кожний новий день; коли знаю, що Він зі мною в кожному кроці мого життя. Я бачу Його працю, коли Він допомагає проходити через різні випробування і сповняє мене радістю”. Мені сподобалася ця відповідь, тому що вона відображає реальність того, як Бог через Своє Слово і через присутність Святого Духа працює у житті тих, хто любить Його.

Жити Божими Заповідями

Школа, куди я відвожу свою доньку, знаходиться на відстані більше кілометра, тому коли повертаюся додому, маю час для запам’ятовування біблійних віршів – якщо свідомо планую це робити. Коли витрачаю ці хвилини для наповнення свого розуму Божим Словом, часто буває, що завчені тексти спадають мені на пам’ять протягом дня, даруючи втіху та мудрість.

Розірвати кайдани

Відвідавши Кафедральний Собор Церкви Христа у Занзібарі, ми були глибоко зворушені. Собор розташований прямо на тому місці, де колись знаходився найбільший невільничий ринок Східної Африки. Проектувальники намагалися зробити так, аби будівля храму символічно демонструвала, як Євангеліє розриває кайдани рабства: це вже місце не злочинів та жахливих звірств, а нагадування про Божу ласку, уособленням якої є собор.

Не спіши

“Нещадно усувай поспіх”. Коли дві мої подруги процитували цей відомий афоризм Далласа Уїлларда, я зрозумiла, що потребую серйозно зважити на нього. Де я дарма витрачаю свій час та енергію? А ще важливіше: де я мчу вперед, забуваючи звернутися до Бога за Його керівництвом та допомогою? Протягом наступних тижнів та місяців я нагадувала собі цей афоризм, щоб знову й знову шукати Господа та Його мудрості.

Царський вінок

Ми сиділи за столом, втикаючи зубочистки в круг з декоративної піни, який лежав посередині. Протягом кількох тижнів перед Великоднем під час вечірньої трапези ми робили терновий вінок – кожна зубочистка означала якийсь поганий вчинок, про який ми шкодуємо, і за який Христос заплатив Своєю смертю. Цей невеличкий щовечірній ритуал доводив до нашої свідомості, які ми грішні та винні, і як сильно потребуємо Спасителя. Він також нагадував, що Ісус Христос звільнив нас від покарання за гріх Своєю хресною смертю.

Вмивальниця любові

Одного разу, коли я ще вчилась у школі, вчитель фізики попросив нас, не озираючись назад, сказати якого кольору стіна за нашими спинами. Проте ніхто не зміг відповісти. Ми просто не звертали на це уваги.