Наші автори

Переглянути усе
Julie Schwab

Джулія Шваб

Джулія Шваб закінчила у травні 2017 року Університет міста Корнерстоун і отримала ступінь бакалавра з Творчого Письма. Уродженка Кімбаллу (штат Мічиган), Джулія полюбляє тракторні шоу. Любить грати на гітарі й писати. Наразі Джулія дописує і редагує два свої романи – і сподівається почати незабаром третій. Хоча вона любить художній жанр, її мрія – написати книгу для біблійних занять. Втім, головна її мета – щоб через всі її твори прославлявся Бог.

Статті Джулія Шваб

Спадщину не заробляють

“Дякую за вечерю, тату”, – сказала я, кладучи серветку на стіл в ресторані. Я приїхала додому з коледжу на канікули і після довгої відсутності відчувала себе ніяково від того, що батьки платять за мене. “Будь ласка, Джулія, – відповів тато. – Однак тобі не потрібно весь час за все мені дякувати. Я розумію, що ти певний час жила окремо, втім ти все одно залишаєшся моєю дочкою і частиною нашої родини”. Посміхнувшись, я сказала: “Дякую, тату”.

Сенс того, що ми робимо

Я опустила голову на руку, зітхнувши: “Не знаю, як усе це зробити”. Голос мого друга у телефоні промовив: “Тобі не треба себе картати. Ти багато чого робиш”. Далі він перерахував речі, які я намагалася робити: дотримуватися здорового способу життя, працювати, добре навчатися в аспірантурі, писати і відвідувати біблійну групу. Я хотіла усе це робити для Бога, натомість я більше зосереджувалася на тому, що я робила, ніж на тому, як я це робила. Можливо, я намагалась робити занадто багато.

Духовне виснаження

“Ми іноді за одну годину емоційно відпрацьовували, наче за увесь день”, – пише Зак Есвін у своїй книзі “Недосконалий пастор”. Хоч він говорив про тягарі пастирів, проте це також стосується кожного з нас. Обтяжливі емоції та обов’язки можуть виснажити нас фізично, розумово і духовно. І все, що нам хочеться – це просто спати.

Через нові лінзи

“Це ж чудово дивитися на дерево і замість зеленої плями бачити окремі листочки”, – сказав мій тато. Я не могла б сказати краще. Мені було вісімнадцять, і я не була у захваті від нової потреби носити окуляри, однак вони змінили мій погляд на все навкруги, зробивши тьмяне красивим!

Господь нагледить

У міру того як літо наближалося до кінця, росло і моє занепокоєння. Мені потрібно було їхати в інший штат для навчання. Для цього я повинна була звільнитися з роботи. Перспектива опинитися далеко від дому без засобів до існування не радувала. Проте за кілька днів до подачі заяви на звільнення компанія запропонувала мені працювати дистанцiйно. Я з радістю погодилася і ще раз переконалася, що Бог піклується про мене. Бог забезпечив роботою, однак за Своїм розкладом, а не за моїм.

Розуміння випробувань

У батька мого друга виявили жахливе захворювання – рак. Під час проходження хіміотерапії він прийняв у своє серце Ісуса Христа і зрештою почав одужувати. Протягом вісімнадцяти місяців захворювання не проявляло ніяких симптомів, але потім проявилося у ще гіршій формі. З поверненням раку в нього і його дружини виникло багато хвилювань і питань, однак вони продовжували вірити Богу, пам’ятаючи про Його допомогу першого разу.

Благословення буде

Подруга запросила мене погуляти в парку разом з її онуками. Молодшого потрібно було котити в колясці, і вона поскаржилася, що йде даремно. Трекер на її зап’ясті не рахував кроки, тому що рука лежала на ручці коляски, а не розгойдувалася, як при звичайній ходьбі. Я відповіла, що кроки все одно йдуть на користь здоров’ю. “Так, − усміхнулася вона, − але я хочу отримати золоту зірочку в трекері!”

Діатомові водорості

“Що таке діатомея?” – запитала я у своєї подруги, розглядаючи через її плече знімки на мобільному телефоні, які вона зробила через мікроскоп. “О, це свого роду водорості, але їх важче побачити. Для цього потрібна крапля олії на лінзу або щоб діатомея була мертва”, – пояснила подруга. Я сиділа вражена, поки вона продивлялась знімки, і не могла навіть уявити те, як Бог помістив такі складні речі в цю живу клітинку, яку можна побачити лише під мікроскопом!

Ісус простяг руку

Інколи життя стає дуже напруженим – важкі заняття, виснажлива робота, туалет і ванна вже занадто брудні, і навіть щоб випити кави, потрібно шукати у розкладі “віконце”. Це призводить до того, що я ледве змушую себе найти для читання Біблії кілька хвилин – і щоразу кажу собі, що наступного тижня приділятиму спілкуванню з Богом більше часу. Та наступного тижня мене знову відволікають термінові справи, і я забуваю просити у Бога помочі в тих чи інших моментах.

Перстень у смітті

Навчаючись у коледжі, я прокинулась одного ранку і побачила, що моя сусідка по кімнаті Керол дуже панікує. Вона загубила перстень. Ми шукали його всюди, де тільки можна. А наступного ранку ми вже рилися у сміттєвому контейнері.

Відповідь на Божий заклик

У серпні 2015 року, коли я готувалася поступати до університету, що знаходився в іншому місті в двох годинах їзди, мені раптом спало на думку, що я можу й не повернутися додому після закінчення навчання. “Як я зможу залишити свою домівку? Свою сім’ю? Свою церкву? Що робитиму, якщо Бог зрештою покличе мене до іншого штату або навіть до іншої країни?”

А ти приготувався?

Навчаючись у середній школі, я цілих два роки працювала в ресторані швидкого харчування. Деякі моменти цієї роботи були неприємними для мене. Клієнти часто у грубій формі висловлювали своє незадоволення. Наприклад, їм не подобався шматок сиру у сандвічі, який не я готувала. І я була змушена вибачатись. Коли я закінчила школу і поступила до університету, то спробувала там влаштуватись на роботу за комп’ютером. І мені вдалося, хоча начальство більше цікавилось моїм досвідом спілкування з людьми, а не з комп’ютером. Отже, не дуже приємний досвід підготував мене до кращої роботи!