Наші автори

Переглянути усе
Elisa Morgan

Еліза Морган

Еліза Морган написала понад п’ятнадцять книг на тему материнства, духовного формування та євангелізму – в тому числі “Щоденна Біблія для матерів” і “Повнота Краси: дивитись на себе очима Бога”. Вона веде блог під назвою “Дійсно” (elisamorgan.com). Еліза протягом 20 років займала посаду директора міжнародної організації “Матері дошкільнят” (MOPS International). Одружена з Еваном, старшим віце-президентом міжнародної підтримки служіння “Хліб Наш Насущний” . Еліза та Еван мають двох дорослих дітей і двох онуків, що живуть неподалік від них в Денвері (штат Колорадо).

Статті Еліза Морган

Історії шрамів

Метелик перелітав з однієї квітки братків на іншу. Будучи дитиною, я захотіла його спіймати. Я побігла з подвір’я на кухню і схопила там скляну банку. Однак, поспішно повертаючись назад, спіткнулася і сильно вдарилася об бетонну підлогу тераси. Банка розбилася під моїм зап’ястком, залишивши велику рану, яку потрібно було зашивати. Сьогодні шрам, який наче гусінь простягається впоперек мого зап’ястка, нагадує історію про поранення і лікування.

Вічна спадщина

Томас Едісон винайшов першу електричну лампочку. Джонас Солк розробив дієву вакцину від поліомієліту. Емі Кармайкл написала багато гімнів, які ми співаємо на богослужіннях. А що зробили ви? Для чого ви народилися на землі? Як ви інвестуєте своє життя?

У кожній історії

Я відкрила дитячу Біблію з чудернацькими ілюстраціями і почала читати внуку. Нас одразу захопила оповідь про Божу любов і турботу. Позначивши, на чому ми зупинилися, я перегорнула книгу і знову прочитала заголовок: “Біблійна збірка оповідань про Ісуса: у кожній історії чутне Його Ім’я”. У кожній історії чутне Його Ім’я. Кожна історія...

Урок через фігурку

Моя подруга, яка є моєю наставницею, намалювала на папері фігурку чоловічка. Вона назвала її “особистим” життям. Потім вона окреслила фігурку контуром, більшим на півдюйма, і назвала його “публічним” життям. Різниця між двома фігурками, між особистим і публічним життям, відображає ступінь нашої чесності.

Ведмежі обійми

На день народження я подарувала своєму онукові великого пухнастого ведмедя. Спочатку він здивувався. Потім проявив благоговійний страх, і, зрештою, цікавість, яка підштовхнула до дослідження. Онук торкнувся носа ведмедя, і коли той впав до його рук, сильно зрадів! Він поклав свою дитячу голову на пухнасті груди ведмедя і сильно його обійняв. Онук із усмішкою занурився у плюшеву м’якість ведмедя. Дитина не усвідомлювала нездатність іграшки по-справжньому його любити. Невинно й природно онук відчув любов ведмедя і повернув її від усього серця.

Що бачить Бог

Рано-вранці я тихо підійшла до вікна вітальні, яке виходило на пустельну місцевість, що тягнеться за будинком. Часто я помічала яструба або сову, що сиділи на дереві. Одного разу я навіть побачила білоголового орлана, який відважно балансував на високій гілці, оглядаючи територію, наче вся вона належала йому. Птах імовірно чатував на “сніданок”. Його всеохоплюючий погляд здавався королівським.

Зроблено вручну

Моя бабуся була талановитою швачкою і декілька разів перемагала в змаганнях. Скільки себе пам’ятаю, всі видатні події у моєму житті вона відзначала рукодільними дарунками. На свій випускний я отримала від неї мохеровий светр. На своє весілля – бірюзову клаптикову ковдру. Завжди, коли я брала її рукодільний шедевр, знаходила бирочку з написом: “Пошито вручну спеціально для тебе. Муна”. У кожному слові я відчуваю любов бабусі, а також свідоцтво її віри в моє майбутнє.

Поза контекстом

Стоячи в черзі на посадку в літак, я відчула, що хтось торкнувся мого плеча. Озирнулась − і мене тепло привітали: “Еліза! Пам’ятаєш мене? Я Джоан!” В пам’яті швидко промайнули усі мої знайомі на ім’я Джоан. Але хто це? Моя колишня сусідка? Колишня співробітниця? О… я не знала.

Неосяжні виміри

Я тихо лежала на вініловім покривалі і затримувала дихання за командою, в той час як апарат тріщав та гудів. Я знала, що багато людей пройшли крізь МРТ, але через клаустрофобію я потребувала зосередити свої думки на Комусь набагато більшому за мене.

Ялинка “надії на дитину”

Прикрасивши різдвяну ялинку мерехтливими гірляндами, я прив’язала на гілках рожеві та голубі банти. Вже чотири роки ми з чоловіком чекали можливості усиновити новонароджену дитину – особливо на Різдво! Щоранку я ставала на коліна й молилась, нагадуючи собі про Божу вірність. Але 21 грудня ми отримали повідомлення: дитини на Різдво не буде. Вкрай розчарована я роздумувала: “Чи справді Бог вірний? Чи я щось робила не так?”