Наші автори

Переглянути усе
Elisa Morgan

Еліза Морган

Еліза Морган написала понад п’ятнадцять книг на тему материнства, духовного формування та євангелізму – в тому числі “Щоденна Біблія для матерів” і “Повнота Краси: дивитись на себе очима Бога”. Вона веде блог під назвою “Дійсно” (elisamorgan.com). Еліза протягом 20 років займала посаду директора міжнародної організації “Матері дошкільнят” (MOPS International). Одружена з Еваном, старшим віце-президентом міжнародної підтримки служіння “Хліб Наш Насущний” . Еліза та Еван мають двох дорослих дітей і двох онуків, що живуть неподалік від них в Денвері (штат Колорадо).

Статті Еліза Морган

Зроблено вручну

Моя бабуся була талановитою швачкою і декілька разів перемагала в змаганнях. Скільки себе пам’ятаю, всі видатні події у моєму житті вона відзначала рукодільними дарунками. На свій випускний я отримала від неї мохеровий светр. На своє весілля – бірюзову клаптикову ковдру. Завжди, коли я брала її рукодільний шедевр, знаходила бирочку з написом: “Пошито вручну спеціально для тебе. Муна”. У кожному слові я відчуваю любов бабусі, а також свідоцтво її віри в моє майбутнє.

Поза контекстом

Стоячи в черзі на посадку в літак, я відчула, що хтось торкнувся мого плеча. Озирнулась − і мене тепло привітали: “Еліза! Пам’ятаєш мене? Я Джоан!” В пам’яті швидко промайнули усі мої знайомі на ім’я Джоан. Але хто це? Моя колишня сусідка? Колишня співробітниця? О… я не знала.

Неосяжні виміри

Я тихо лежала на вініловім покривалі і затримувала дихання за командою, в той час як апарат тріщав та гудів. Я знала, що багато людей пройшли крізь МРТ, але через клаустрофобію я потребувала зосередити свої думки на Комусь набагато більшому за мене.

Ялинка “надії на дитину”

Прикрасивши різдвяну ялинку мерехтливими гірляндами, я прив’язала на гілках рожеві та голубі банти. Вже чотири роки ми з чоловіком чекали можливості усиновити новонароджену дитину – особливо на Різдво! Щоранку я ставала на коліна й молилась, нагадуючи собі про Божу вірність. Але 21 грудня ми отримали повідомлення: дитини на Різдво не буде. Вкрай розчарована я роздумувала: “Чи справді Бог вірний? Чи я щось робила не так?”

Важкі розмови

Одного разу я змушена була проїхати 80 км для неприємної розмови із співробітником. Я отримала рапорт від іншого робітника, що його колега презентує нашу компанію в непривабливому світлі. Я турбувалась про репутацію нашої компанії, тому хотіла вплинути на його поведінку.

Сяйво

Є така англійська колискова: “Світіть, зіроньки, світіть”. Слова цієї пісні, що спочатку була віршем Джейн Тейлор, відображають чудо Божого Всесвіту, в якому зірки висять “над світом дуже високо”. У пізніших строфах, що рідко публікуються, зірка зображена як провідник: “Коли твоє яскраве мерехтіння освітлює у темряві всім подорожнім шлях”.

Духовний голод

Одного разу, коли я зі своїм чоловіком їхала в автомобілі і продивлялася поштову скриньку на своєму смартфоні, раптово з’явилося одне рекламне повідомлення з місцевого кафе, де продаються пончики. Я здивувалась, адже ми тільки-но проїхали повз нього. Мій шлунок відразу ж подав сигнал і мені захотілося пончиків. Я була вражена, як комунікаційні технології допомагають продавцям приваблювати клієнтів.

Приховуючи свій біль

Мене запросили в одну помісну церкву виступити. Я говорила про те, як виливати перед Богом біль свого серця й приймати зцілення, яке Він бажає дати. В кінці служіння пастор став у центрі проходу, подивився пильно в очі членів церкви і сказав: “Як ваш пастор, я маю привілей протягом тижня чути ваші сумні історії і бачити ваш смуток. А потім під час недільних богослужінь я бачу, як ви намагаєтеся приховати свій біль”.

Вгамуйтесь!

Ми з подругою сиділи на пісочку біля океану, який ніколи не вгамовується. Сонце вдалині сідало за обрій. Невеличкі хвилі набігали одна за одною, на мить зупинялися, здіймаючись, і потім тихо розпадалися біля наших випростаних ніг. “Люблю океан, – з усмішкою сказала моя подруга. – Він сам рухається. Мені не потрібно це робити”.

На дереві

Одного разу моя мати побачила, як на кухонному столі кошеня Велвет їсть домашній хліб. У пориві гніву вона викинула його геть із хати. Потім ми шукали кошеня у дворі, але безуспішно. Аж тут вітер доніс до моїх вух ледь чутне нявкання. Я підняла голову вгору і побачила на верхівці дерева чорну пляму.