Наші автори

Переглянути усіх
David C. McCasland

Давид Маккасланд

Давид Маккасланд почав писати для “Хліб Наш Насущний” у 1995 році. Він також співпрацює з телепрограмою “День Вікдриттів” – робить відео з історіями християн, чиє життя й служіння надихають інших. Є автором книг: “Освальд Чеймберс: відданий Богу” і “Ерік Лідделл: Чисте Золото”. Давид та його дружина Луанн живуть в Колорадо Спрінгс (штат Колорадо). Мають чотирьох доньок і шістьох онуків.

Статті Давид Маккасланд

Грати разом

На шкільному концерті, де грала моя онука, я був вражений тим, як діти віком 11-12 років можуть злагоджено виконувати музичні твори. Якби хтось із них захотів зіграти один, то ніколи б не досяг такого успіху. Дерев’яні та мідні духові інструменти, ударні інструменти – все це в результаті давало прекрасну музику!

Ритми благодаті

Моєму другу та його дружині вже за дев’яносто. Проживши в шлюбі 66 років, вони написали історію своєї сім’ї для дітей, онуків і правнуків. Останній розділ, що має назву “Лист від мами й тата”, містить важливі життєві уроки. Один із них навіть змусив мене зупинитись і дослідити власне життя: “Якщо ви побачите, що ваше християнське життя виснажує вас, висмоктуючи всю вашу енергію, то знайте, що ви практикуєте релігію, а не насолоджуєтеся близькими стосунками з Ісусом Христом. Справжнє ходіння з Господом не відбирає сили, а сповняє енергією й оживляє життя” (Мт. 11:28-29).

П’ятнадцять хвилин

Доктор Чарльз Еліот – багаторічний президент Гарвардського університету – був переконаний, що звичайна людина, якщо щоденно протягом кількох хвилин читатиме найкращі книги світової літератури, може здобути суттєву освіту. У 1910 році він завершив 50 томів так званої “Гарвардської Класики”, що містила вибірки з книг різних сфер – історії, науки, філософії та образотворчого мистецтва. Кожний набір книг мав спеціальний допоміжний матеріал під назвою “15 хвилин щодня” – тобто потрібно було читати кожного дня по 8-10 сторінок протягом року.

Усе, що потрібне

Часто я почуваюсь цілковито неспроможним зробити ту чи іншу роботу. Що б то не було – викладання в недільній школі, поради другу або написання статей для цієї книги, – все це, здається, перевищує мої здібності. Отже, маю багато ще чого навчитись – як колись апостол Петро.

Дисфункція

Слово “дисфункція” часто використовується у медицині і техніці. Але інколи його використовують стосовно людей, сімей, стосунків, організацій і навіть урядів. Цей термін вказує на відмову чи поломку – на те, що щось не працює належним чином, не функціонує згідно зі своїм призначенням.

Готуйте дітей до життя

В Інтернеті на багатьох сторінках з тематики виховання дітей є фраза: “Приготуй дитину для дороги, а не дорогу для дитини”. Замість того, щоб прибирати з дороги всі перешкоди й мостити для наших діточок гладеньку доріжку, маємо спорядити їх і навчити долати ті труднощі, що можуть їх спіткати.

Посіяні зернятка

Якось я отримав електронною поштою приємного листа від однієї жінки. “Ваша мама у 1958 році була вчителькою першого класу в одній із шкіл міста Оклахома. Вона була чудовим викладачем – дуже добрим і водночас вимогливим! Вона давала нам завдання вчити напам’ять Псалом 22 і потім декламувати його перед усім класом. Я дуже боялась це робити. Але це було єдине моє знайомство з Біблією аж до 1997 року, коли я стала християнкою. І кожен раз, коли я читаю цей Псалом, згадую місіс Маккасланд”.

Користь спогадів

Коли ми зазнаємо втрат і переживаємо гіркі розчарування, це може викликати в нас почуття гніву, провини й розгубленості. Коли наші рішення зачиняють перед нами двері без надії знову їх відкрити, або коли не з нашої вини трагедія вривається в наше життя, в результаті ми опиняємося в такому стані, який Освальд Чеймберс назвав “бездонним смутком через те, що «все могло бути інакше»”. Ми можемо намагатись подавити болісні спогади, але це не завжди вдається.

Не здавайтесь

Боб Фостер – мій друг і духовний наставник – ніколи не переставав піклуватися про мій духовний стан. Навіть у найчорніші дні мого життя його незмінна дружба й підбадьорення допомагали мені йти далі.

Він розуміє

Один чоловік, коли його спитали, чи справді невігластво та апатія є проблемами сучасного суспільства, відповів жартома: “Не знаю. Мені байдуже!”

Споріднені теми