Наші автори

Переглянути усіх
David McCasland

Давид Маккасланд

Давид Маккасланд почав писати для “Хліб Наш Насущний” у 1995 році. Він також співпрацює з телепрограмою “День Вікдриттів” – робить відео з історіями християн, чиє життя й служіння надихають інших. Є автором книг: “Освальд Чеймберс: відданий Богу” і “Ерік Лідделл: Чисте Золото”. Давид та його дружина Луанн живуть в Колорадо Спрінгс (штат Колорадо). Мають чотирьох доньок і шістьох онуків.

Статті Давид Маккасланд

Біг та відпочинок

Заголовок у журналі, що привернув мою увагу, звіщав: “Відпочинок важливий для перемог”. То була стаття колишнього члена команди легкоатлетів. Він підкреслював один важливий принцип, що його часто ігнорують занадто заповзяті спортсмени: тіло потребує часу для спочинку і відновлення після навантажень. “Психологічно адаптація, що є одним із результатів тренувань, можлива лише під час відпочинку, – писав автор. – Це означає, що відпочинок в такій же мірі важливий, що й фізичні вправи”.

Вибирай першим

В деяких культурах від молодих людей очікують, щоб вони поступались старшим, дозволяли їм першими ввійти до кімнати. В інших культурах першим запросять людину дуже поважну. Але якими б не були традиції, бувають моменти, коли йдеться про речі настільки важливі для нас, що дуже важко дозволити іншим “бути першими” – особливо, якщо маємо всі права на ці бажані нам речі.

Мейдей!

Міжнародний сигнал біди “мейдей” завжди повторюється тричі підряд, щоб не було сумнівів, що виникла загрозлива для життя ситуація. Це слово у 1923 році придумав Фредерік Стенлі Мокфорд, головний радіо-службовець Лондонського аеропорту Кройдон, який тепер закритий, а раніше приймав багато літаків з паризького аеропорту Лє-Бурже. Як свідчать працівники Національного музею, Мокфорд запозичив цей термін із французького слова “майдез”, що означає “допоможи мені”.

Один із нас

Під час похоронної церемонії на честь Чарльза Шульца (1922–2000) – творця популярних коміксів “Пінатс” – Кеті Гайсвайт, його колега, свідчила про людяність покійного, його здатність співчувати. “Він дав усьому світу героїв, яким відомі всі наші почуття, – сказала вона. – А потім він подарував нам самого себе. Він завжди підбадьорював нас. Щиро співчував. Він викликав у нас стійке відчуття, що він – такий самий, як ми”.

Від щирого серця!

Калев мав щире серце. Він та Ісус Навин були в числі 12 розвідників, що досліджували Обітовану Землю, а потім звітували Мойсею та всьому народу. “Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!” – сказав Калев (Чис. 13:30). Але десять розвідників почали доводити, що немає жодних шансів заволодіти тією землею. Незважаючи на всі Божі обітниці, вони бачили перед собою лише перешкоди (Чис. 13:31-33).

Вірусне Євангеліє

Проект “Вірусні тексти” Північно-східного Університету, що у Бостоні, досліджує, як друковані тексти на початку 19 століття розповсюджувались через газети – соціальну мережу того часу. Якщо статтю друкували не менше 50 разів, вона вважається “вірусною” для тієї індустріальної епохи. У своїй статті в журналі “Смітсоніан” Брітт Петерсон вказував, що одну новину про страту послідовників Христа за віру було надруковано в 110 різних газетах того часу.

Геній звалищ

Ноа Пуріфой почав свою справу як “митець збирання” з трьома тоннами різного непотребу, що він назбирав після заворушень у 1965 році в Уоттсі, передмісті Лос-Анджелеса. Використовуючи різні зламані і вже нікому не потрібні речі – від велосипедних коліс і м’ячів боулінгу до пошкоджених шин і телевізорів, – Ноа зі своїм колегою створював скульптури, що дуже яскраво відображали життя тих знедолених, яких у сучасному суспільстві вважають за непотріб. Один із журналістів назвав містера Пуріфоя “генієм звалищ”.

Викликає радість?

Було продано понад 2 мільйони примірників книги молодої японки Марі Кондо про упорядкування та організацію. Головна ідея цієї книги – допомогти людям позбавитись зайвих речей у своїх домівках, шафах, коморах, які є зайвим тягарем. “Візьміть ту чи іншу річ, – радить Марі, – і запитайте себе, чи вона викликає радість”. Якщо відповідь “так”, залишайте її. Якщо “ні” – викидайте.

Постійна Божа турбота

Того дня, коли наша молодша донька летіла з Мюнхена до Барселони, я зайшов на свій улюблений сайт, де можна побачити рух літаків в онлайн-режимі. Коли я знайшов її літак, то побачив на екрані комп’ютера, що він вже перетнув Австрію і огинає північну частину Італії. Потім літак мав летіти над Середземним морем, над півднем Французької Рив’єри, прямуючи до Іспанії. Час показував, що літак дотримується графіка руху. Здавалося, я знаю все про літак – не знав тільки яку страву готують бортпровідники!

Відбудова

Коли Едвард Клі повернувся до Берліна – де він не був багато років, – то не побачив того, що він пам’ятав і любив. Місто дуже змінилося. І він теж. В журналі “Півкулі” Клі писав: “Повернення до міста, що колись дуже любив, – це в якійсь мірі ризик… Можна розчаруватися”. Коли ми опиняємося у місці нашого минулого, нас може сповняти відчуття смутку і втрати. Адже ми вже не ті, що були колись. І вже не те місце, що мало велике значення у нашому житті.

Споріднені теми