Наші автори

Переглянути усе
Xochitl Dixon

Сошіль Діксон

Сошіль Діксон споряджає читачів духовно й спонукає глибоко розуміти Божу ласку, поглиблювати особисті стосунки з Христом та іншими людьми. Вона служить іншим як авторка, промовець і блоггер (див. xedixon.com). Сошіль любить співати, читати, фотографувати. Їй подобається бути матір’ю і дружиною д-ра У. Алана Діксона (старшого). Для неї він найкращий друг.

Статті Сошіль Діксон

Богу відомі наші почуття

Почуваючи себе спустошеною, Сієра гірко плакала через залежність свого сина. “Мені погано, – сказала вона. – Чи вважає Бог, що в мене немає віри, якщо я не можу не плакати, коли молюся?”

Чудовий кінець

Мій чоловік і син перемикали телевізійні канали, шукаючи фільм, який би можна було подивитися. Переглянувши заключні епізоди одного фільму, вони почали шукати інший. Цей пошук перетворився на своєрідну гру, в якій вони зуміли віднайти вісім улюблених фільмів. Я запитала, чому вони просто не виберуть фільм, який би можна було подивитися від самого початку. Мій чоловік розсміявся: “Хто ж не любить чудовий кінець?”

Доступно для всіх

Зі спорудженого моста на маленькому карибському острові Ельютера туристи можуть насолоджуватися разючим контрастом між неспокійними темно-синіми водами Атлантики і спокійними бірюзовими водами Карибського моря. З часом шторми змили первісну ділянку землі, колись позначену природною кам’яною аркою. Тепер на її місці побудували міст, який став туристичною визначною пам’яткою і відомий як “найвужче місце на землі”.

Безцінне життя в Христі

Зі сльозами на очах я відчайдушно шукала своє весільне колечко і каблучку, подаровану на ювілей весілля. Після години пошуків під усіма подушками та в кожному кутку нашого дому Алан сказав: “Не переймайся. Ми купимо нові”.

Обман і правда

Поклавши Біблію на кафедру, я подивилася на допитливі обличчя, що чекали на початок моєї промови. Я помолилася і приготувалася. Що мені заважало?

Спадщина доброти

Понад тридцять років Марта служила помічницею вчителя в початковій школі. Вона щороку відкладала гроші, аби купувати нові пальта, шарфи та рукавиці для бідних учнів. Коли вона померла від лейкемії, ми провели богослужіння в пам’ять про неї. Замість квітів люди принесли сотні нових зимових пальт для учнів, яких вона любила і яким десятиліттями служила. Багато людей розповідали історії, як Марта словами і ділами підтримувала дітей. Інші вчителі в пам’ять про неї упродовж трьох років після її смерті щорічно організовували збір пальт. Її спадщина доброти ще й досі надихає інших людей зі щедрістю допомагати нужденним.

Служіння з надією

Роджеліо був нашим офіціантом під час тижневої відпустки. Одного разу, розмовляючи з нами, він подякував Ісусу за Кейлі, свою співчутливу дружину з сильною вірою. Після народження їхньої першої дитини Бог дав їм можливість допомагати в піклуванні про племінницю з синдромом Дауна. Невдовзі постійної турботи потребувала його теща.

Таємний дарувальник

Крістофер, ветеран з інвалідністю, з часом став відчувати серйозні труднощі в повсякденній роботі. Йому було потрібно більше часу, болі ставали сильнішими. Проте він робив усе можливе, щоб допомогти дружині та дитині. Перехожі бачили, як він щотижня підстригає газон ручною косаркою.

Відновлений зір

Після незначної, втім болісної операції на моєму лівому оці, лікар запропонував перевірити мій зір. Я впевнено закрила праве око і з легкістю прочитала кожен рядок на таблиці. Потім я закрила ліве око і в мене перехопило подих. Невже я не розуміла, що була настільки сліпа?

Працюючи разом

Джо працював по дванадцять годин на день, часто взагалі без перерв. Започаткування благодійної діяльності потребувало такої великої кількості часу та енергії, що в нього вже не лишалося ані часу, ані сил для дружини та дітей. Після того, як Джо через хронічний стрес опинився в лікарні, друг запропонував організувати команду, яка б йому допомагала. Джо боявся доручити обов’язки комусь іншому, однак розумів, що не зможе далі працювати в такому ритмі. Він довірився другу і Богу, делегувавши частину обов’язків групі людей, яких вони разом обрали. Через рік Джо визнав, що він ніколи б не досяг успіху в благодійній діяльності та в сімейному житті, якби відмовився від допомоги, яку послав йому Бог.

На гребені хвилі

Мій чоловік пробирався крізь скелястий пляж, аби зробити фото гавайського горизонту, а я сиділа на великому камені, з хвилюванням думаючи про проблеми зі здоров’ям. Хоча мої проблеми чекатимуть на мене по поверненні додому, у ту мить я потребувала спокою. Я споглядала за хвилями, які розбивалися об темні скелясті виступи. Мою увагу привернула темна пляма, що виднілася на гребені хвилі. За допомогою зумера у фотоапараті я побачила морську черепаху, яка спокійно пливла на гребені хвилі, просто розправивши свої плавці. Повернувши обличчя до солоного вітерця, я усміхнулася.

Фіолетова шаль

Опікуючи свою матір в онкологічному центрі за сотні миль від мого дому, я просила людей за нас молитися. З плином часу ізоляція і самотність позбавили мене будь-яких сил. Як мені доглядати за своєю матір’ю, якщо я фізично, психологічно та емоційно виснажена?

У безпеці та тиші

У дошкільному віці мій син Ксав’єр не любив тихий час після обіду. Його важко було вкласти спати. Він вовтузився в ліжку, сповзав з дивану, бігав по дерев’яній підлозі і навіть качався по ній, аби тільки не спати. “Мамо, я голодний… Я хочу пити… Мені треба до ванни… Я хочу обійнятися”.

Увімкніть світло

Готуючись з чоловіком до переїзду в іншу частину країни, я хотіла зберегти зв’язок зі своїми дорослими синами. Я знайшла унікальний подарунок – лампи дружби, які завдяки бездротовому інтернету можна було увімкнути на відстані. Подарувавши ці лампи синам, я сказала, що вони будуть вмикатися тоді, коли я торкатимуся своєї лампи; цей дотик нагадуватиме їм про мою любов і постійні молитви. Попри велику відстань між нами, вони також могли вмикати світло в нашому домі. Безумовно, ніщо не замінить особистого спілкування, втім нас підбадьорювало усвідомлення, що нас люблять і за нас моляться кожного разу, як вмикається світло.

Точна копія

Під час прогулянки ми зустріли жінку, яка знала родину мого чоловіка, коли він був ще дитиною. Подивившись спочатку на Алана, а потім на нашого сина Ксав’єра, вона сказала: “Він точна копія свого батька. Ці очі. Ця посмішка. Він дуже на нього схожий”. Радісно відмічаючи сильну подібність між батьком та сином, жінка навіть примітила схожість між їхніми особистостями. Водночас Ксав’єр не є досконалим відображенням свого батька, хоч вони багато в чому схожі між собою.