Наші автори

Переглянути усе
Xochitl Dixon

Сошіль Діксон

Сошіль Діксон споряджає читачів духовно й спонукає глибоко розуміти Божу ласку, поглиблювати особисті стосунки з Христом та іншими людьми. Авторка, промовець і блоггер на xedixon.com, вона любить співати, читати, фотографувати. Їй подобається бути матір’ю і дружиною д-ра У. Алана Діксона. Для неї він найкращий друг.

Статті Сошіль Діксон

Ніколи не втрачайте надії

Коли у моєї подруги виявили рак, лікар порадив їй вирішити усі свої справи. Вона подзвонила мені, ридаючи і хвилюючись за чоловіка та дітей. Я передала її нагальне молитовне прохання нашим спільним друзям. Ми зраділи, коли інший лікар спонукав подругу ніколи не втрачати надії і запевнив, що його команда зробить усе можливе, аби допомогти. Хоч інколи було дуже важко, проте вона зосереджувалася не на труднощах, а на Богові. Вона не здавалася.

Ходити, як воїн

Вісімнадцятирічна Емма вірно говорила про Ісуса у соцмережах, хоч і зазнавала критики за свою щиру любов до Христа. Дехто атакував її дошкульними зауваженнями стосовно її зовнішності. Інші натякали на брак розуму через її відданість Богу. Хоча недобрі слова глибоко ранять серце Емми, вона продовжує звіщати Євангелію зі сміливою вірою та любов’ю до Ісуса та інших людей. Однак іноді їй здається, що її сутність і гідність визначаються критикою інших. Якщо це стається, Емма просить у Бога допомоги, молиться за своїх гонителів, розмірковує над біблійними текстами і наполегливо продовжує благовістити.

Вставте своє ім’я

У книгах, що мають загальну назву “Листи Божої любові” , Гленіс Нелліст закликає дітей до глибокої особистої взаємодії з Господом. Ці дитячі книги містять листи від Бога, в яких після кожної біблійної історії дитина може вставити своє ім’я. Персоніфікація біблійної істини допомагає маленьким читачам зрозуміти, що Біблія – це не просто збірка оповідань. Вони дізнаються, що Господь хоче стосунків із ними і через Писання звертається до Своїх улюблених дітей.

Що б ми не робили

У своїй книзі “Спійманий радістю” Клайв Льюїс зізнався, що став християнином у віці тридцяти трьох років, “брикаючись, відбиваючись, обурюючись і шукаючи можливість утекти”. Незважаючи на особистий опір Льюїса, на його недоліки і на перепони, яких він зазнав, Господь перетворив його на відважного і творчого захисника віри. Льюїс звіщав про Божу істину і любов через написання сильних нарисів і романів, які читають, вивчають і поширюють вже більше ніж п’ятдесят п’ять років після його смерті. Життя Клайва Льюїса відображало його переконання, що людина “ніколи не застара для досягнення нової мети або нової мрії”.

Живіть. Моліться. Любіть

Під впливом батьків, які непохитно вірили в Ісуса, зірка легкої атлетики Джессі Оуенс жив як відважний муж віри. Під час Олімпійських ігор у 1936 році в Берліні Оуенс, один з декількох афроамериканців у команді США, отримав чотири золоті медалі у присутності сповнених ненависті нацистів та їхнього лідера Адольфа Гітлера. Він також потоваришував з німецьким атлетом Луцом Лонгом. Жива віра Оуенса в оточенні нацистської пропаганди справила вплив на життя Луца. Згодом Лонг написав Оуенсу: “Тоді в Берліні, коли я вперше розмовляв з тобою, коли ти стояв на колінах, я знав, що ти молився… Думаю, що я можу повірити в Бога”.

Прославляючи Божу творчість

Коли музика наповнила церковну залу, на сцену вийшов художник-дальтонік Ланс Браун. Повернувшись спиною до глядачів, він став перед великим білим полотном і вмочив пензель у чорну фарбу. Плавними рухами Ланс намалював хрест. Поступово цей візуальний оповідач зобразив картини розп’яття і воскресіння Христа. Великі частини полотна він замалював чорною фарбою. Додавши блакитні й білі кольори, він завершив абстрактний живопис менше ніж за шість хвилин. Потім художник підняв полотно, перевернув його і показав прихований образ – співчутливе обличчя Ісуса.

Хто Він?

Повертаючись додому після весільної подорожі, ми з чоловіком чекали на реєстрацію нашого багажу в аеропорту. Я підштовхнула свого чоловіка ліктем і вказала йому на іншого чоловіка, який стояв неподалік від нас. Мій чоловік поглянув і запитав: “Хто він?”

Цвітіння в пустелі

Пустеля Мохаве містить піщані бархани, посушливі каньйони і гори, що є звичним для більшості пустель. Однак американський біолог Едмунд Джегер зазначив, що кожні декілька років рясні дощі призводять до появи “такого багатства цвіту, що майже кожний фут піщаного або гравієвого ґрунту вкритий шаром квітів”. До речі, квіткове шоу Мохаве − не щорічне явище. Дослідники підтверджують, що в належний час суха земля має бути змоченою дощами і зігрітою сонцем перед тим, як різнокольоровий цвіт вкриє пустелю.

Безстрашна любов

Роками я прикривала своє серце щитом страху. Це стало приводом не пробувати нових речей, не здійснювати свої мрії і не слухатися Бога. Однак страх втрати, болю і відмови заважав мені розвивати люблячі стосунки з Богом та іншими. Страх зробив мене ненадійною, занепокоєною, ревнивою дружиною та надмірно турботливою і стурбованою матір’ю. Проте через постійне пізнання, як сильно мене любить Бог, Господь змінює мої стосунки з Ним та іншими. Знаючи, що Бог потурбується про мене, я відчуваю себе безпечніше і готова віддати пріоритет потребам інших.

Любов не перестає

Коли мені виповнилося дев’ятнадцять років, я переїхала від мами більш ніж на сімсот миль. Одного ранку я побігла виконувати доручення, забувши про нашу заплановану телефонну розмову (тоді ще не було мобільних телефонів). А ввечері до мене прийшли двоє поліцейських. Мама захвилювалася, тому що я ніколи не пропускала наших розмов. Подзвонивши кілька разів і не отримавши відповіді, вона звернулася в поліцію. Один із поліцейських повернувся до мене і сказав: “Як добре знати, що тебе люблять і не заспокояться, поки не переконаються, що з тобою все гаразд”.