Сонце заходить за обрій. Люди часто зупиняються, роблять паузу в роботі, щоб подивитись на це диво, зробити фотознімки, або просто помилуватись чудовим видовищем.
Нещодавно я з дружиною споглядав захід сонця, що сідало за Мексиканську Затоку. Навколо були натовпи людей – по більшості незнайомці, що зібрались на березі помилуватись цим вечірнім явищем. І в той момент, як сонце слизнуло за край обрію, натовп вибухнув оплесками.
Чому люди так реагують на подібні речі? Книга Псалмів містить ключову відповідь. Псалміст пише, що Сам Бог наказує сонцю славити свого Творця (Пс. 148:3). І коли промені сонця осяюють землю, це спонукає людей славити Бога.
Мало що так сильно промовляє до нашого серця, як та краса, що нам її являє природа. Краса природи не лише спроможна зупинити нас у наших справах, привернувши нашу увагу, але може й спрямувати наш погляд на Творця самої цієї краси. Чудеса безмежного Божого творіння здатні спонукати нас зупинитись і згадати те, що має найбільше значення. Зрештою вони нагадують нам, що існує Творець – Той, Хто стоїть за чудовим сходом сонця вранці і вражаючим його заходом увечері. Біблія говорить, що Бог так полюбив створений Ним світ, що Сам прийшов на землю спасти й відновити його.
