Авторка Ріта Сноуден розповідає чудову історію про те, як колись відвідала одне маленьке містечко в Дуврі (Англія). Якось після обіду вона сиділа біля кав’ярні, насолоджуючись чашкою чаю. Аж раптом відчула чудовий аромат. Вона запитала офіціанта, звідки йдуть ті пахощі, і той пояснив їй – що від людей, які проходять повз. Більшість жителів містечка працювали на парфумерній фабриці неподалік. І коли вони повертались додому, то розносили вулицями запахи, що просякли їхній одяг.

Яка чудова ілюстрація християнського життя! Апостол Павло писав, що “Христова запашність” розповсюджується усюди (2 Кор. 2:15). Апостол описує тріумфальний хід царя, що повертається з переможного походу. Йдуть воїни… низка бранців. А в повітрі відчувається аромат фіміаму, що його кадять на честь царя-переможця (2 Кор. 2:14).

Павло вказує, що нести Христову запашність можна двома шляхами. Перший спосіб – наші слова, коли ми розповідаємо іншим про Ісуса. Другий спосіб – наше життя, коли наші діла відображають Христа і стають, таким чином, “даром і жертвою” Богу (Еф. 5:1-2). Хоча далеко не кожному сподобається аромат, що ми несемо, але багатьом він принесе життя.

Якщо слідуємо за Ісусом, Його “аромат” просякає нас, і ми несемо цю “запашність” іншим через свої слова й діла.