Нещодавно я зі своїм другом відвідав моє улюблене місце. Піднявшись на пагорб, ми пройшли поле польових квітів і ввійшли в сосновий ліс. Потім спустилися в долину, де на мить зупинилися. Над нами повільно пливли хмаринки. Поблизу дзюрчав струмок. Навколо чувся спів птахів. Ми з Джейсоном п’ятнадцять хвилин стояли мовчки, насолоджуючись усім цим.
Виявляється, наші дії того дня мали великий терапевтичний ефект. Згідно з дослідженням Університету Дербі, люди, які зупиняються, щоб помилуватися природою, частіше відчувають радість і менше хвилюються; вони більше прагнуть турбуватися про землю. Недостатньо просто ходити в лісі. Треба спостерігати за хмарами, слухати птахів. Головне – помічати природу, а не просто в ній перебувати.
Апостол Павло сказав, що світ розкриває Божу силу і природу (Рим. 1:20). Бог закликав Йова подивитися на море, на небо і на зірки, які свідчать про Його присутність (Йов 38–39). За словами Ісуса, споглядання за “птахами небесними” і “польовими лілеями” може надати розуміння Божої турботи і зменшити хвилювання (Мт. 6:25-30). Згідно з Писанням, споглядання за природою є духовною практикою.
Науковці дивуються, чому природа справляє на нас такий позитивний вплив. Одна з причин: спостерігаючи за природою, ми помічаємо Бога, Який її створив, і Який спостерігає за нами.
