У 2011 році після десяти років бездітності ми з дружиною вирішили переїхати в іншу країну. Хоча було цікаво переїжджати, але мені довелося залишити роботу на радіо, яку я любив. Відчуваючи себе спустошеним, я попросив поради у свого друга Ліама.
– Я більше не знаю, в чому покликання, – засмучено сказав я йому.
– Тут на радіо варіантів немає? – запитав він. Я відповів, що ні.
– А як сім’я?
Здивований такою зміною теми, я відповів, що в нас з Мерін усе гаразд. Ми важко переживали відсутність дітей, але зблизилися одне з одним.
“Посвячення – це ядро Євангелія, – з усмішкою відповів Ліам. – Світу треба бачити такі шлюби, як у вас! Можливо, ви цього не усвідомлюєте, але ви більше впливаєте тим, ким ви є, ніж тим, що робите”.
Коли через труднощі в служінні Тимофій теж почав сумувати, апостол Павло не поставив перед ним високих цілей у кар’єрному зростанні. Натомість він закликав його жити угодним Богу життям і подавати людям приклад своїми словами, поведінкою, любов’ю, вірою та чистотою (1 Тим. 4:12-13, 15). Тимофій найкраще міг вплинути на інших своєю вірністю.
Люди схильні оцінювати значущість свого життя успіхами в роботі, тоді як найважливіше – характер. Я про це забув. Але слово істини, добра справа та вірність у шлюбі можуть зробити дуже багато. Через них Божа благодать торкається цього світу.
