Учасник Лондонського марафону на власному досвіді переконався, чому важливо не бігти великий забіг наодинці. Після місяців виснажливої підготовки чоловік хотів фінішувати сильним. Але коли він спотикнувся на фінішній прямій, то виявив, що зігнувся від виснаження і ледь не втратив свідомість. Аби він не впав на землю, двоє інших марафонців підхопили його під руки – один зліва, а інший справа – і допомогли завершити дистанцію.

Подібно до того бігуна, автор книги Еклезіястова нагадує нам про декілька важливих переваг, які ми отримуємо від того, що інші біжать разом із нами життєвий забіг. Соломон прийшов до висновку, що “краще двом, як одному” (Екл. 4:9). Він пролив світло на переваги спільних зусиль та взаємної праці. Соломон також писав, що результатом партнерства може стати “хороша заплата за труд” (в. 9). У важкі часи товариш має бути поруч, бо тоді “підійме одне свого друга” (в. 10). Коли ночі темні й холодні, друзі можуть притулитися один до одного, щоб зігрітись (в. 11). А під час небезпеки вони разом стануть проти нападника (в. 12). Ті, чиї життя переплетені разом, можуть мати велику силу.

З усіма нашими слабкостями та недоліками ми потребуємо міцної підтримки й безпеки в спільноті віруючих у Христа Ісуса. Отож, будемо разом іти вперед під Його проводом та керівництвом!