Сира риба і дощова вода. Австралійський моряк на ім’я Тімоті протягом трьох місяців живився лише цими харчами. Він вже втрачав надію, дрейфуючи за 1200 миль від найближчої суші в Тихому океані. Однак потім екіпаж мексиканського риболовного судна помітив його зламаний човен і врятував його. Пізніше схудлий і знесилений чоловік сказав: “Я дуже вдячний капітану і риболовецькій компанії, які врятували мені життя!”

Тімоті дякував після свого випробування; натомість пророк Даниїл виявляв вдячне серце до, під час та після кризи. Після вигнання до Вавилону з Юдеї разом з іншими євреями (Дан. 1:1-6) Даниїл піднявся до високих владних посад, але йому почали погрожувати інші можновладці, які прагнули його смерті (Дан. 6:2-8). Його вороги змусили вавилонського царя підписати указ про те, що кожен, хто молитиметься і “буде просити яке прохання від якого-будь бога”, буде “укинений до лев’ячої ями” (в. 8). Що ж зробив Даниїл, який любив єдиного істинного Бога і служив Йому? Він “молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим” (в. 11). Його вдячне серце було винагороджене, коли Бог зберіг йому життя та приніс честь (вв. 26-28).

Як писав апостол Павло, нехай Бог допоможе нам “подяку складати за все” (1 Сол. 5:18). Незалежно від того, чи стикаємося ми з кризою, чи щойно пережили її, вдячна відповідь вшановує Бога і допомагає утримати нашу віру на плаву.