Віра бабусі
Ми сиділи за обіднім столом, коли мій дев’ятирічний онук з посмішкою сказав: “Я такий самий, як бабуся. Я люблю читати!” Його слова принесли радість у моє серце. Я згадала, як рік тому він хворів і не пішов до школи. Після того, як він довго дрімав, ми сиділи поруч і читали. Я була щаслива, що передаю йому спадщину любові до книг, яку я отримала від своєї матері.
Чужі справи
Четверо наших онуків гралися мініатюрною залізною дорогою, і двоє молодших почали сперечатися через паровозик. Коли наш восьмирічний онук почав втручатися, його шестирічна сестра сказала: “Не переймайся їхніми справами”. Зазвичай, це мудрі слова для нас усіх. Втім коли суперечка переросла в сльози, бабуся втрутилась, розборонила і заспокоїла дітей, які сварилися.
Прояви доброти
Коли моя мама перебувала в хоспісі, наближаючись до своїх останніх днів на землі, я була зворушена щирою добротою її доглядальниці. Обережно піднявши мою немічну маму зі стільця і вклавши її в ліжко, доглядальниця погладила її по голові і, нахилившись над нею, сказала: “Ви такі милі”. Потім вона запитала, як у мене справи. Її доброта зворушила мене до сліз.
Крок віри
Гість говорив про довіру Богу і “входження в річку”. Він розповів про пастора, який довірився Богу і вирішив виголошувати біблійні істини в проповіді, незважаючи на новий закон у своїй країні. В результаті він був засуджений за “злочини на ґрунті ненависті” і провів тридцять днів у в’язниці. Однак його справа була оскаржена, і суд постановив, що він має право давати особисте тлумачення Біблії і закликати інших слідувати їй.
Пустиня
На початку свого християнського життя я думала, що зустрічі з Ісусом відбуваються “на гірських вершинах”. Однак цей досвід рідко був довготривалим і часто не приводив до жодного зростання. Письменниця Ліна Абу-Джамра каже, що саме в пустелі ми зустрічаємо Бога і саме там ми зростаємо. У своєму біблійному дослідженні “ Через пустелю ” вона пише: “Мета Бога – використовувати пустельні місця в нашому житті, аби зробити нас сильнішими”. Далі вона продовжує: “Божа доброта призначена для того, аби бути отриманою посеред вашого болю, а не бути підтвердженою відсутністю болю”.
Боротьба з Богом
Давня подруга надіслала мені повідомлення після смерті мого чоловіка: “Алан був… борцем із Богом. Він був справжнім Яковом і вагомою причиною, чому я сьогодні є християнкою”. Я ніколи навіть не думала порівнювати боротьбу Алана з боротьбою патріарха Якова, однак порівняння виявилось доречним. Протягом усього свого життя Алан боровся з самим собою і шукав у Бога відповіді на свої питання. Він любив Бога, але не завжди міг зрозуміти істину, що Він його любить, прощає та чує молитви. Проте його життя мало свої благословіння, і він позитивно вплинув на багатьох людей.
Радість дарування
Коли маленький син проходив черговий етап лікування, пов’язаного з м’язовою дистрофією, Кері захотілось відволіктися від проблем своєї родини і зробити щось корисне для когось іншого. Тому вона зібрала взуття свого сина, яке стало для нього замалим, однак було в хорошому стані, і пожертвувала на служіння. Її пожертва спонукала друзів, членів родини і навіть сусідів долучитися до цієї ініціативи, і незабаром було зібрано більше двохсот пар взуття!
Зібрані в Ім’я Христа
Коли я тривалий час переживала емоційний і духовний біль через складні життєві обставини, мені було легко відійти від церкви. Іноді я справді думала: “Навіщо все це?” Але я відчувала, що повинна і далі щонеділі відвідувати церкву.
Страсті Христові
Перед тим, як Джеймс Кевізел зіграв роль Ісуса у фільмі “Страсті Христові”, режисер Мел Гібсон попередив, що робота буде надзвичайно складною і може негативно вплинути на його кар’єру в Голівуді. Кевізел все одно взявся за цю роль, сказавши: “Я думаю, що ми повинні це зробити, навіть якщо це буде важко”.
Заклик до молитви
Авраам Лінкольн зізнавався другові: “Я багато разів опускався на коліна з повною переконаністю, що мені більше нема куди йти”. У страшні роки Громадянської війни президент Лінкольн не тільки проводив багато часу в гарячій молитві, а й закликав до цього всю країну. У 1861 році він проголосив “День смирення, молитви та посту”. А через два роки зробив це ще раз, заявивши: “Обов’язок держави і народу – визнати свою залежність від верховної влади Бога. Сповідуватимемо свої гріхи зі скорботною смиренністю, але також і з твердою надією, що щире каяття приведе до милості і прощення”.
Подолання випробувань
Енн зростала в горі та злиднях. Її брат та сестра померли ще в дитинстві. У п’ять років через хворобу очей Енн частково осліпла. Коли Енн було вісім років, її мати померла від туберкульозу. Невдовзі після цього її батько, який жорстоко поводився з нею, покинув трьох дітей, які залишились в живих. Наймолодшу відправили жити до родичів, а Енн та її брата Джиммі віддали до переповненого притулку для бідних. Через декілька місяців Джиммі помер.
Безцінний результат
Протягом трьох років по буднях після обіду Коллін вбирається в різні костюми чи маски, щоб зустріти своїх дітей, які виходять зі шкільного автобуса. Це радує всіх, хто знаходиться в автобусі, включаючи водія. “Просто дивно, скільки вона приносить радості дітям, – ділиться він. – Та й мені дуже подобається”. А що вже казати про дітей самої Коллін!
В саду
Моєму батьку подобалося бути на природі, він любив кемпінг, рибалку і колекціонування мінералів. А ще любив працювати на подвір’ї та в саду. Все це вимагало багато зусиль! Він годинами обрізав, сапав, садив насіння або квіти, виривав бур’яни, косив газон, поливав двір і сад. Однак результати були того варті: доглянутий газон, смачні помідори і красиві троянди. Щороку він обрізав троянди близько до землі, і щороку вони відростали знову, наповнюючи все навкруги своїми пахощами і красою.
Прояви доброти
У Валерії стався викидень. Через кілька місяців, трохи оговтавшись, вона влаштувала гаражний розпродаж. Джеральд, ремісник, який жив неподалік, вирішив купити в неї дитяче ліжко. Його дружина розговорилася з Валерією, дізналася про її втрату і розповіла про це чоловікові. Джеральд вирішив зробити з ліжечка подарунок Валерії. Через тиждень він зі сльозами на очах подарував їй гарну лаву. “На світі є добрі люди, і ви – тому підтвердження”, – сказала Валерія.
Долаючи розчарування
Випускники школи в Оклахомі цілий рік збирали гроші на “подорож життя”. Прибувши до аеропорту, вони дізнались, що багато з них придбали квитки у фіктивній фірмі, яка лише видавала себе за авіакомпанію. “Це дуже боляче”, – сказав шкільний адміністратор. Втім навіть попри те, що вони мусили міняти плани, учні вирішили “максимально скористатись ситуацією”. Вони два дні насолоджувались відпочинком на атракціонах, де їм просто подарували квитки.