Чужі справи
Четверо наших онуків гралися мініатюрною залізною дорогою, і двоє молодших почали сперечатися через паровозик. Коли наш восьмирічний онук почав втручатися, його шестирічна сестра сказала: “Не переймайся їхніми справами”. Зазвичай, це мудрі слова для нас усіх. Втім коли суперечка переросла в сльози, бабуся втрутилась, розборонила і заспокоїла дітей, які сварилися.
Прояви доброти
Коли моя мама перебувала в хоспісі, наближаючись до своїх останніх днів на землі, я була зворушена щирою добротою її доглядальниці. Обережно піднявши мою немічну маму зі стільця і вклавши її в ліжко, доглядальниця погладила її по голові і, нахилившись над нею, сказала: “Ви такі милі”. Потім вона запитала, як у мене справи. Її доброта зворушила мене до сліз.
Крок віри
Гість говорив про довіру Богу і “входження в річку”. Він розповів про пастора, який довірився Богу і вирішив виголошувати біблійні істини в проповіді, незважаючи на новий закон у своїй країні. В результаті він був засуджений за “злочини на ґрунті ненависті” і провів тридцять днів у в’язниці. Однак його справа була оскаржена, і суд постановив, що він має право давати особисте тлумачення Біблії і закликати інших слідувати їй.
Пустиня
На початку свого християнського життя я думала, що зустрічі з Ісусом відбуваються “на гірських вершинах”. Однак цей досвід рідко був довготривалим і часто не приводив до жодного зростання. Письменниця Ліна Абу-Джамра каже, що саме в пустелі ми зустрічаємо Бога і саме там ми зростаємо. У своєму біблійному дослідженні “ Через пустелю ” вона пише: “Мета Бога – використовувати пустельні місця в нашому житті, аби зробити нас сильнішими”. Далі вона продовжує: “Божа доброта призначена для того, аби бути отриманою посеред вашого болю, а не бути підтвердженою відсутністю болю”.
Боротьба з Богом
Давня подруга надіслала мені повідомлення після смерті мого чоловіка: “Алан був… борцем із Богом. Він був справжнім Яковом і вагомою причиною, чому я сьогодні є християнкою”. Я ніколи навіть не думала порівнювати боротьбу Алана з боротьбою патріарха Якова, однак порівняння виявилось доречним. Протягом усього свого життя Алан боровся з самим собою і шукав у Бога відповіді на свої питання. Він любив Бога, але не завжди міг зрозуміти істину, що Він його любить, прощає та чує молитви. Проте його життя мало свої благословіння, і він позитивно вплинув на багатьох людей.
Радість дарування
Коли маленький син проходив черговий етап лікування, пов’язаного з м’язовою дистрофією, Кері захотілось відволіктися від проблем своєї родини і зробити щось корисне для когось іншого. Тому вона зібрала взуття свого сина, яке стало для нього замалим, однак було в хорошому стані, і пожертвувала на служіння. Її пожертва спонукала друзів, членів родини і навіть сусідів долучитися до цієї ініціативи, і незабаром було зібрано більше двохсот пар взуття!
Зібрані в Ім’я Христа
Коли я тривалий час переживала емоційний і духовний біль через складні життєві обставини, мені було легко відійти від церкви. Іноді я справді думала: “Навіщо все це?” Але я відчувала, що повинна і далі щонеділі відвідувати церкву.
Страсті Христові
Перед тим, як Джеймс Кевізел зіграв роль Ісуса у фільмі “Страсті Христові”, режисер Мел Гібсон попередив, що робота буде надзвичайно складною і може негативно вплинути на його кар’єру в Голівуді. Кевізел все одно взявся за цю роль, сказавши: “Я думаю, що ми повинні це зробити, навіть якщо це буде важко”.
Заклик до молитви
Авраам Лінкольн зізнавався другові: “Я багато разів опускався на коліна з повною переконаністю, що мені більше нема куди йти”. У страшні роки Громадянської війни президент Лінкольн не тільки проводив багато часу в гарячій молитві, а й закликав до цього всю країну. У 1861 році він проголосив “День смирення, молитви та посту”. А через два роки зробив це ще раз, заявивши: “Обов’язок держави і народу – визнати свою залежність від верховної влади Бога. Сповідуватимемо свої гріхи зі скорботною смиренністю, але також і з твердою надією, що щире каяття приведе до милості і прощення”.
Подолання випробувань
Енн зростала в горі та злиднях. Її брат та сестра померли ще в дитинстві. У п’ять років через хворобу очей Енн частково осліпла. Коли Енн було вісім років, її мати померла від туберкульозу. Невдовзі після цього її батько, який жорстоко поводився з нею, покинув трьох дітей, які залишились в живих. Наймолодшу відправили жити до родичів, а Енн та її брата Джиммі віддали до переповненого притулку для бідних. Через декілька місяців Джиммі помер.
Безцінний результат
Протягом трьох років по буднях після обіду Коллін вбирається в різні костюми чи маски, щоб зустріти своїх дітей, які виходять зі шкільного автобуса. Це радує всіх, хто знаходиться в автобусі, включаючи водія. “Просто дивно, скільки вона приносить радості дітям, – ділиться він. – Та й мені дуже подобається”. А що вже казати про дітей самої Коллін!
В саду
Моєму батьку подобалося бути на природі, він любив кемпінг, рибалку і колекціонування мінералів. А ще любив працювати на подвір’ї та в саду. Все це вимагало багато зусиль! Він годинами обрізав, сапав, садив насіння або квіти, виривав бур’яни, косив газон, поливав двір і сад. Однак результати були того варті: доглянутий газон, смачні помідори і красиві троянди. Щороку він обрізав троянди близько до землі, і щороку вони відростали знову, наповнюючи все навкруги своїми пахощами і красою.
Прояви доброти
У Валерії стався викидень. Через кілька місяців, трохи оговтавшись, вона влаштувала гаражний розпродаж. Джеральд, ремісник, який жив неподалік, вирішив купити в неї дитяче ліжко. Його дружина розговорилася з Валерією, дізналася про її втрату і розповіла про це чоловікові. Джеральд вирішив зробити з ліжечка подарунок Валерії. Через тиждень він зі сльозами на очах подарував їй гарну лаву. “На світі є добрі люди, і ви – тому підтвердження”, – сказала Валерія.
Долаючи розчарування
Випускники школи в Оклахомі цілий рік збирали гроші на “подорож життя”. Прибувши до аеропорту, вони дізнались, що багато з них придбали квитки у фіктивній фірмі, яка лише видавала себе за авіакомпанію. “Це дуже боляче”, – сказав шкільний адміністратор. Втім навіть попри те, що вони мусили міняти плани, учні вирішили “максимально скористатись ситуацією”. Вони два дні насолоджувались відпочинком на атракціонах, де їм просто подарували квитки.
Важливі рішення
Ентоні, інструктор із плавання в Нью-Джерсі, побачив, як у затоці тоне позашляховик, і почув із кабіни крик водія: “Я не вмію плавати!” Автомобіль швидко поринав у каламутну воду. Зібрався натовп, але люди тільки метушилися і кричали. Тоді Ентоні підбіг до кам’янистого берега, відстебнув протез ноги і кинувся у воду. Завдяки швидкому рішенню інструктора, 68-річний водій незабаром був у безпеці на березі.