Від смутку до радості
У Келлі під час вагітності виникли ускладнення, тому лікарі вирішили зробити їй кесарський розтин. Та незважаючи на всі муки, Келлі швидко забула про всі свої страждання, коли в її руках опинився новонароджений син.
Зодягніться Христом!
У своїй книзі “Зодягнуті Богом” Лорен Віннер стверджує, що наш одяг може завуальовано посилати іншим сигнали щодо того, хто ми є. Те, що ми носимо, може вказувати на нашу кар’єру, місце проживання, соціальний статус, настрій. Подумайте зараз про футболку з якимось написом, про діловий костюм, уніформу, порвані джинси. Що цей одяг може сказати про людину? Лорен пише: “Ідея, що своїм одягом християни можуть передавати іншим якусь невербальну інформацію, – дуже цікава й приваблива!”
Радісне серце
Моя внучка дуже любить мелодію одного з маршів Джона Філіпа Суса. Американського композитора, який писав свої твори у другій половині 19 століття, вважали “королем маршів”. Внучка Морія не грає у духовому оркестрі – їй ще не виповнилось і два роки. Вона просто любить цю мелодію, так як марш асоціюється в неї з радісними подіями. Коли наша родина збирається разом, ми часто слухаємо цей марш – гучно вигукуємо, ляскаємо в долоні, а онуки марширують в такт по колу. І все це закінчується тим, що у дітей починає паморочитися в голові, вони падають, і всі сміються.
Добре воно!
У житті бувають такі дні, що пронизані однією темою. Нещодавно я мала такий день. Наш пастор почав свою проповідь на текст 1-го розділу Книги Буття двохвилинним показом слайдів таких гарних квітів, що аж захоплювало дух. Потім дома в соціальних мережах я передивлялася фото різноманітних квітів. Пізніше, прогулюючись лісом, милувалась весняними трилліумами, калюжницями болотними й дикими ірисами.
Час проведений разом
На весіллі одного нашого родича моя мама втретє спитала мене, що нового у мене на роботі. І я знову докладно розказувала їй про деякі моменти, наче робила це вперше. При цьому напружено думала, які підібрати слова, щоб мама краще їх запам’ятала. Вона страждає на хворобу Альцгеймера, яка поступово руйнує пам’ять, негативно впливає на поведінку і зрештою призводить до втрати мови.
Ліки від заздрощів
Я охоче погодилась погледіти внуків, коли їхнім батькам потрібно було вирішити свої справи. Після міцних обіймів я запитала хлопчиків, чим вони займались у вихідні дні. Бріджер, якому було три роки, розповідав, захлинаючись від радості, як він ночував у дядька й тітки: їв морозиво, катався на каруселі й дивився фільм! Потім була черга п’ятирічного Самуеля. На питання, чим він займався, хлопець коротко відповів: “Був на пікніку з татком”. “Тобі сподобалось?” – спитала я. “Не дуже”, – сказав він з нещасним виглядом.
Улюблені Псалми
Коли ми з чоловіком виходимо на прогулянки, то беремо фотоапарати, щоб робити з максимальною наближеністю фотографії рослин, що ростуть навколо нас. Перед нами наче відкривається мікрокосмос цього світу. Яка різноманітність краси! Навіть звичайні лишайники та гриби, що з’являються протягом однієї ночі, у збільшених розмірах милують око яскравими оранжевими, червоними та жовтими кольорами.
Віра бабусі
Ми сиділи за обіднім столом, коли мій дев’ятирічний онук з посмішкою сказав: “Я такий самий, як бабуся. Я люблю читати!” Його слова принесли радість у моє серце. Я згадала, як рік тому він хворів і не пішов до школи. Після того, як він довго дрімав, ми сиділи поруч і читали. Я була щаслива, що передаю йому спадщину любові до книг, яку я отримала від своєї матері.
Чужі справи
Четверо наших онуків гралися мініатюрною залізною дорогою, і двоє молодших почали сперечатися через паровозик. Коли наш восьмирічний онук почав втручатися, його шестирічна сестра сказала: “Не переймайся їхніми справами”. Зазвичай, це мудрі слова для нас усіх. Втім коли суперечка переросла в сльози, бабуся втрутилась, розборонила і заспокоїла дітей, які сварилися.
Прояви доброти
Коли моя мама перебувала в хоспісі, наближаючись до своїх останніх днів на землі, я була зворушена щирою добротою її доглядальниці. Обережно піднявши мою немічну маму зі стільця і вклавши її в ліжко, доглядальниця погладила її по голові і, нахилившись над нею, сказала: “Ви такі милі”. Потім вона запитала, як у мене справи. Її доброта зворушила мене до сліз.
Крок віри
Гість говорив про довіру Богу і “входження в річку”. Він розповів про пастора, який довірився Богу і вирішив виголошувати біблійні істини в проповіді, незважаючи на новий закон у своїй країні. В результаті він був засуджений за “злочини на ґрунті ненависті” і провів тридцять днів у в’язниці. Однак його справа була оскаржена, і суд постановив, що він має право давати особисте тлумачення Біблії і закликати інших слідувати їй.
Пустиня
На початку свого християнського життя я думала, що зустрічі з Ісусом відбуваються “на гірських вершинах”. Однак цей досвід рідко був довготривалим і часто не приводив до жодного зростання. Письменниця Ліна Абу-Джамра каже, що саме в пустелі ми зустрічаємо Бога і саме там ми зростаємо. У своєму біблійному дослідженні “ Через пустелю ” вона пише: “Мета Бога – використовувати пустельні місця в нашому житті, аби зробити нас сильнішими”. Далі вона продовжує: “Божа доброта призначена для того, аби бути отриманою посеред вашого болю, а не бути підтвердженою відсутністю болю”.
Боротьба з Богом
Давня подруга надіслала мені повідомлення після смерті мого чоловіка: “Алан був… борцем із Богом. Він був справжнім Яковом і вагомою причиною, чому я сьогодні є християнкою”. Я ніколи навіть не думала порівнювати боротьбу Алана з боротьбою патріарха Якова, однак порівняння виявилось доречним. Протягом усього свого життя Алан боровся з самим собою і шукав у Бога відповіді на свої питання. Він любив Бога, але не завжди міг зрозуміти істину, що Він його любить, прощає та чує молитви. Проте його життя мало свої благословіння, і він позитивно вплинув на багатьох людей.
Радість дарування
Коли маленький син проходив черговий етап лікування, пов’язаного з м’язовою дистрофією, Кері захотілось відволіктися від проблем своєї родини і зробити щось корисне для когось іншого. Тому вона зібрала взуття свого сина, яке стало для нього замалим, однак було в хорошому стані, і пожертвувала на служіння. Її пожертва спонукала друзів, членів родини і навіть сусідів долучитися до цієї ініціативи, і незабаром було зібрано більше двохсот пар взуття!
Зібрані в Ім’я Христа
Коли я тривалий час переживала емоційний і духовний біль через складні життєві обставини, мені було легко відійти від церкви. Іноді я справді думала: “Навіщо все це?” Але я відчувала, що повинна і далі щонеділі відвідувати церкву.