Провести крізь бурю
У 1830 році шотландський місіонер Олександр Дафф відправився в Індію. Його корабель зазнав аварії біля берегів Південної Африки. Разом з іншими пасажирами він дістався до невеликого безлюдного острова. Через деякий час хвилі винесли на берег Біблію Даффа. Коли книга висохла, місіонер, щоб підбадьорити інших, які вижили, прочитав Псалом 106. Після порятунку з острова та ще однієї корабельної аварії Дафф нарешті дістався до Індії.
Зростаючи в Божій благодаті
Англійський проповідник Чарльз Сперджен (1834–1892) вів повноцінне життя. Він став пастором у дев’ятнадцять років і вже невдовзі проповідував великим натовпам. Він особисто редагував усі свої проповіді, які, зрештою, були оформлені в шістдесят три томи. Сперджен написав багато різних коментарів, книг на тему молитви та інших праць. Зазвичай він читав по шість книжок на тиждень! В одній зі своїх проповідей Сперджен сказав: “Гріх неробства є найбільшим з усіх гріхів, бо спонукає до більшості з них… Жахливе ледарство! Боже, врятуй нас від цього!”
Спонукуючись вогнем
Коли двоє змучених і закопчених пожежників зайшли до ресторану поснідати, офіціантка впізнала в них чоловіків, про яких розповідалося в новинах, і зрозуміла, що ті всю ніч гасили пожежу на складі. Бажаючи виявити свою вдячність, вона написала на їхньому рахунку: “Я сама заплачу за ваш сніданок. Дякую… що служите іншим, що біжите в місця, звідки всі інші тікають… Спонукуючись вогнем і виявляючи сміливість, ви слугуєте справжнім прикладом”.
Бог усякої втіхи
Радаменс був ще кошеням, коли господар віддав його до притулку для тварин, вважаючи його надто хворим, щоб вилікуватися. Однак там кошеня вилікували, і воно стало постійним мешканцем притулку. Тепер кіт, зігріваючи і лагідно муркотячи, “утішає” інших котів і собак, які перенесли операцію або лікуються від хвороби.
В саду
Мій батько дуже любив співати старі гімни. Одним з найулюбленіших був гімн “В саду”. Декілька років тому ми співали цей гімн на його похороні. Слова гімну прості: “Він іде зі мною, Він говорить зі мною, і Він каже мені, що я Його, і від цього мені неймовірно радісно”. Ця пісня сповнювала мого батька радістю. Вона також сповнює радістю і мене.
Подивися на Мене!
“Бабусю, подивися на танок казкової принцеси!” – радісно промовила моя трирічна онука, бігаючи по подвір’ю. Її “танок” викликав усмішку в мене, а зауваження старшого брата, що “вона не танцює, а просто бігає”, не позбавило її радості від перебування з родиною.
Сигнал SOS
Коли в мешканця гірської місцевості Аляски згоріла хатинка, він залишився без належного притулку і зі скудними їстівними припасами в найхолоднішому штаті США, ще й у період морозної зими. Через три тижні чоловіка нарешті врятували. Над тим місцем пролітав літак, з якого помітили величезні літери SOS, які чоловік витоптав на снігу й затемнив сажею.
Розриваючи порочне коло
На сьомий день народження Девіда батько вперше його вдарив, бо той ненароком розбив вікно. “Він мене штовхав і вдарив, – розповідав Девід. – Пізніше батько вибачився. Він був затятим алкоголіком, і тепер я роблю все можливе, аби розірвати це порочне коло”.
Читати гарну книгу
Маленька країна Ісландія є країною читачів. Відомо, що в цій державі щорічно публікується і прочитується кожною людиною більше книжок, ніж в якійсь іншій країні. За традицією в канун Різдва ісландці дарують родичам і друзям книги і потім допізна їх читають. Ця традиція походить ще з часів Другої світової війни, коли був обмежений імпорт товарів, а папір був дешевим. Пізньої осені ісландські видавці почали наповнювати ринок новими книгами. Тепер в середині листопада кожна ісландська родина отримує каталог нових видань. Ця традиція ще називається “Різдвяним книжковим потоком”.
Дихання і швидкоплинність
Разом із мамою та сестрами я сиділа біля ліжка батька до останнього його подиху. Через декілька днів йому б мало виповнитися вісімдесят дев’ять років. Проте він тихо перейшов у інше життя, де на нього очікував Господь. Його відхід лишив нас з пустотою в серці, яку він колись заповнював, і тепер у нас залишилися тільки спогади про нього та пам’ятні речі. Втім у нас також була надія, що одного дня ми возз’єднаємося.
Наставник потрібен кожному
Я насторожено і схвильовано заходила до кабінету свого нового керівника. Попередній керівник був суворим чоловіком і часто доводив мене та інших співробітників до сліз. Тепер я думала: “Яким буде мій новий бос?” Втім щойно я зайшла до нового керівника, як мої страхи зникли. Він тепло привітав мене і попросив розповісти про себе і про свої розчарування. Новий начальник уважно слухав, і за добрим виразом його обличчя та лагідними словами я зрозуміла, що він справді турбувався. Будучи віруючим в Ісуса Христа, він став моїм наставником, натхненником і другом.
Не обманюйтеся
Плямиста цикада-ліхтарниця є красивою комахою з крапчастими зовнішніми крилами і з яскраво-червоними плямами на внутрішніх крилах, які виблискують під час польоту. Втім її краса дещо обманлива. В США цю комаху вперше помітили в 2014 році, і її вважають інвазивною, тобто вона може зашкодити навколишньому середовищу та економіці. Цикада-ліхтарниця буде “їсти зсередини фактично усі деревні рослини”, в тому числі вишню та інші фруктові дерева, лишаючи слиз, який призводить до цвілі, що повністю нищить дерева або робить їх неплодоносними.
Яскраві плями у похмурій місцевості
Коли ми з чоловіком досліджували невелику пересічену місцевість у штаті Вайомінг, на кам’янистому сухому місці, де росли бур’яни – полин, кропива та колючий кактус, я помітила соняшник. Він не був високим, як зазвичай, але яскравим, чому я дуже зраділа.
У своєму серці
Після того, як хлопчик зазнав труднощів у школі, тато почав щоранку з ним молитися такими словами: “Я дякую Богу за сьогоднішнє пробудження. Я іду до школи, аби навчатися… і бути лідером, яким Бог мені призначив бути”. Батько сподівається, що це допоможе сину докласти зусиль і впоратися з неминучими життєвими труднощами.
Створені один для одного
“Я про нього турбуюся. Якщо він щасливий, то щаслива і я”, – каже Стелла. Мерл відповідає: “Я щасливий, коли вона поруч”. Мерл і Стелла перебувають у шлюбі 79 років. Коли Мерл нещодавно опинився в будинку для людей похилого віку, він був нещасний, тому Стелла з радістю забрала його додому. Йому виповнився 101 рік, їй – 95. Хоча Стелла пересувається за допомогою спеціального пристрою, вона залюбки робить усе, що може зробити для свого чоловіка. Наприклад, готує його улюблену їжу. Їй також допомагають онуки і сусіди.
