Пробач мене
У 2005 році Коллінс сфальсифікував звіт, через що МакДжі потрапив на чотири роки у в’язницю. МакДжі присягнувся відшукати після звільнення свого кривдника і покарати. МакДжі зрештою реабілітували, але його життя вже було зруйноване. Тим часом підробки Коллінса викрили – він теж втратив роботу і провів багато часу за ґратами. Але обидва чоловіки увірували в Христа, перебуваючи в тюрмі.
Запитай худобу
Наші внуки захоплено розглядали врятованого білоголового орлана. Їм навіть дозволили торкнутися його. Волонтер із зоопарку розповів нам дещо про цього птаха, що сидів у нього на руці. Хоча розмах його крил сягав двох метрів, але вага, завдяки порожнистим кісткам, не перевищувала чотирьох кілограмів.
Коли ми втомлюємося
Інколи втомлюєшся від намагань робити правильні речі й запитуєш себе: “Чи щось взагалі змінять мої слова та дії, сповнені благих намірів?” Саме так я подумала нещодавно, коли після молитовних роздумів надіслала своїй подрузі повідомлення з метою підбадьорити її, а у відповідь отримала гнівного листа. Моєю першою реакцією були біль та гнів. Чому вона так хибно мене зрозуміла?
Божа турбота
Мої маленькі онуки люблять вдягатися самі. Інколи вони натягують сорочки навиворіт, а менший часто взуває черевики не на ту ногу. Зазвичай у мене язик не повертається зробити їм зауваження. Крім того, їхня дитяча невинність здається мені такою милою!
Ісус знає чому
У мене є друзі, що змогли частково вилікуватись, але їм все ще дошкуляють різні болі, пов’язані з їхніми хворобами. Також маю друзів, що отримали зцілення від різних залежностей, але й досі страждають через відчуття неповноцінності та самозневаги. І я думаю: “Чому Бог не зцілив їх цілковито – раз і назавжди?”
А якщо ні...
Інколи життя завдає вбивчого удару. А інколи в житті трапляються чудеса.
Як маленькі діти
Маленька дівчинка радісно й граціозно хиталась під музику хваління. Вона була єдиною дитиною в ряду, але це не заважало їй махати й вертіти ручками в такт пісні. Її мама лише посміхалась і не намагалась зупинити.
Служити Богу будь-де
В дитинстві я завжди з нетерпінням чекала на вечірні недільні богослужіння. Вони мені дуже подобалися, так як на цих служіннях часто були присутні місіонери та проповідники з інших общин. Промови цих людей дуже надихали мене через їхню готовність залишити родину й друзів (а інколи – навіть домівку, майно та кар’єру), щоб вирушити до далекої, чужої, можливо, небезпечної країни і там служити Богу.
Дивні друзі
Мої друзі на Фейсбуці часто розміщують цікаві відеоролики про неймовірну дружбу між тваринами. Наприклад, нещодавно я бачила відеоролики про нерозлучну парочку щеняти й свині; оленя й кота; і ще як самка-орангутанг виховує тигренят, як своїх дітей.
Радість
Я швидко наближуюся до нового періоду в житті − до “зими”, до похилого віку. Але я ще не в ньому. Хоча роки пролітають повз й інколи у мене виникає бажання сповільнити їх, я маю радість, яка наповнює моє серце. Кожен день – то новий день, який дав нам Господь. Разом із автором Псалма я можу сказати: “То добре, щоб дякувати Господеві… вранці розповідати про милість Твою, а ночами – про правду Твою” (Пс. 91:2-3).