В саду
Мій батько дуже любив співати старі гімни. Одним з найулюбленіших був гімн “В саду”. Декілька років тому ми співали цей гімн на його похороні. Слова гімну прості: “Він іде зі мною, Він говорить зі мною, і Він каже мені, що я Його, і від цього мені неймовірно радісно”. Ця пісня сповнювала мого батька радістю. Вона також сповнює радістю і мене.
Подивися на Мене!
“Бабусю, подивися на танок казкової принцеси!” – радісно промовила моя трирічна онука, бігаючи по подвір’ю. Її “танок” викликав усмішку в мене, а зауваження старшого брата, що “вона не танцює, а просто бігає”, не позбавило її радості від перебування з родиною.
Сигнал SOS
Коли в мешканця гірської місцевості Аляски згоріла хатинка, він залишився без належного притулку і зі скудними їстівними припасами в найхолоднішому штаті США, ще й у період морозної зими. Через три тижні чоловіка нарешті врятували. Над тим місцем пролітав літак, з якого помітили величезні літери SOS, які чоловік витоптав на снігу й затемнив сажею.
Розриваючи порочне коло
На сьомий день народження Девіда батько вперше його вдарив, бо той ненароком розбив вікно. “Він мене штовхав і вдарив, – розповідав Девід. – Пізніше батько вибачився. Він був затятим алкоголіком, і тепер я роблю все можливе, аби розірвати це порочне коло”.
Читати гарну книгу
Маленька країна Ісландія є країною читачів. Відомо, що в цій державі щорічно публікується і прочитується кожною людиною більше книжок, ніж в якійсь іншій країні. За традицією в канун Різдва ісландці дарують родичам і друзям книги і потім допізна їх читають. Ця традиція походить ще з часів Другої світової війни, коли був обмежений імпорт товарів, а папір був дешевим. Пізньої осені ісландські видавці почали наповнювати ринок новими книгами. Тепер в середині листопада кожна ісландська родина отримує каталог нових видань. Ця традиція ще називається “Різдвяним книжковим потоком”.
Дихання і швидкоплинність
Разом із мамою та сестрами я сиділа біля ліжка батька до останнього його подиху. Через декілька днів йому б мало виповнитися вісімдесят дев’ять років. Проте він тихо перейшов у інше життя, де на нього очікував Господь. Його відхід лишив нас з пустотою в серці, яку він колись заповнював, і тепер у нас залишилися тільки спогади про нього та пам’ятні речі. Втім у нас також була надія, що одного дня ми возз’єднаємося.
Наставник потрібен кожному
Я насторожено і схвильовано заходила до кабінету свого нового керівника. Попередній керівник був суворим чоловіком і часто доводив мене та інших співробітників до сліз. Тепер я думала: “Яким буде мій новий бос?” Втім щойно я зайшла до нового керівника, як мої страхи зникли. Він тепло привітав мене і попросив розповісти про себе і про свої розчарування. Новий начальник уважно слухав, і за добрим виразом його обличчя та лагідними словами я зрозуміла, що він справді турбувався. Будучи віруючим в Ісуса Христа, він став моїм наставником, натхненником і другом.
Не обманюйтеся
Плямиста цикада-ліхтарниця є красивою комахою з крапчастими зовнішніми крилами і з яскраво-червоними плямами на внутрішніх крилах, які виблискують під час польоту. Втім її краса дещо обманлива. В США цю комаху вперше помітили в 2014 році, і її вважають інвазивною, тобто вона може зашкодити навколишньому середовищу та економіці. Цикада-ліхтарниця буде “їсти зсередини фактично усі деревні рослини”, в тому числі вишню та інші фруктові дерева, лишаючи слиз, який призводить до цвілі, що повністю нищить дерева або робить їх неплодоносними.
Яскраві плями у похмурій місцевості
Коли ми з чоловіком досліджували невелику пересічену місцевість у штаті Вайомінг, на кам’янистому сухому місці, де росли бур’яни – полин, кропива та колючий кактус, я помітила соняшник. Він не був високим, як зазвичай, але яскравим, чому я дуже зраділа.
У своєму серці
Після того, як хлопчик зазнав труднощів у школі, тато почав щоранку з ним молитися такими словами: “Я дякую Богу за сьогоднішнє пробудження. Я іду до школи, аби навчатися… і бути лідером, яким Бог мені призначив бути”. Батько сподівається, що це допоможе сину докласти зусиль і впоратися з неминучими життєвими труднощами.
Створені один для одного
“Я про нього турбуюся. Якщо він щасливий, то щаслива і я”, – каже Стелла. Мерл відповідає: “Я щасливий, коли вона поруч”. Мерл і Стелла перебувають у шлюбі 79 років. Коли Мерл нещодавно опинився в будинку для людей похилого віку, він був нещасний, тому Стелла з радістю забрала його додому. Йому виповнився 101 рік, їй – 95. Хоча Стелла пересувається за допомогою спеціального пристрою, вона залюбки робить усе, що може зробити для свого чоловіка. Наприклад, готує його улюблену їжу. Їй також допомагають онуки і сусіди.
Спогади
У День пам’яті я думаю про багатьох колишніх військовослужбовців, особливо про свого тата і своїх дядьків, які брали участь у Другій світовій війні. Вони повернулися додому, однак під час тієї війни сотні тисяч родин трагічно втратили своїх рідних, які захищали країну. Втім, коли питаєш, мій тато і більшість солдатів тих часів кажуть, що вони були готові пожертвувати власним життям, аби захистити своїх рідних та відстояти те, у що вірили.
Сила у стражданні
У 1948 році Харлана Попова, пастора підпільної церкви, забрали з дому, щоб “задати йому пару питань”, а через два тижні його десять днів цілодобово допитували і морили голодом. Його били кожен раз, як він заперечував, що був шпигуном. Попов не лише витримав таке жорстоке поводження, але й привів до Ісуса інших в’язнів. Через одинадцять років його звільнили, і він продовжив проповідувати. А через два роки він залишив країну і возз’єднався зі своєю родиною. Наступні роки він проповідував і збирав кошти для розповсюдження Біблій у закритих країнах.
Возз’єднання
Маленький хлопчик радісно побіг відкривати велику коробку від свого тата, який був військовослужбовцем, і хлопчик не очікував його побачити на своєму дні народження. Однак всередині цієї коробки була інша гарно упакована коробка, яка, у свою чергу, містила ще одну коробку із запискою: “Сюрприз!” Спантеличений хлопчик підняв голову якраз у ту саму мить, коли до кімнати ввійшов його тато. Зі сльозами на очах син стрибнув батьку на руки, вигукнувши: “Тату, я за тобою скучив! Я тебе люблю!”
Кожен потребує співчуття
Після навернення до Христа і закінчення коледжу Джефф працював у великій нафтовій компанії. Будучи комівояжером, він мав багато подорожувати. Під час подорожей Джефф чув людські історії, багато з яких були скорботними. Він зрозумів, що його клієнти передусім потребували не нафти, а співчуття. Вони потребували Бога . Це привело Джеффа до навчання у семінарії, щоб дізнатися більше про Боже серце і нарешті стати пастором.