Життя і смерть
Ніколи не забуду, як я сиділа біля смертного одра брата моєї подруги. Це був той момент, коли звична ситуація сповнена особливими відчуттями. Нас було троє. Ми тихо розмовляли, а потім помітили, що дихання Ричарда стає все більш утрудненим. Ми стали біля нього… дивились в чеканні й молитві. Коли він зробив останній подих, то був наче святий момент. Гостре відчуття Божої присутності охопило нас, хто проливав сльози за цією чудовою людиною, що вмирала на п’ятому десятку свого життя.
Весняні дощі
Щоб відпочити від роботи, я пішла прогулятись до парку. Мою увагу привернуло стрімке появлення зелені навколо. Усюди на чорній землі з’являлись ознаки життя – стеблинки, що за пару тижнів мали перетворитись на блідо-жовті нарциси, що радісно сповіщають прихід весни й теплих днів… Разом ми пережили ще одну зиму!
Дар гостинності
Назавжди в нашій пам’яті залишиться той чудовий вечір, коли ми запросили на вечерю сім’ї з п’ятьох країн. Сталося, що співрозмовники не розділились парами, але всі приймали участь в обговоренні життя в Лондоні. Наприкінці вечора ми з чоловіком зрозуміли, що самі більше отримали, ніж віддали. Особливо це стосувалось того приємного відчуття, коли зав’язується дружба з новими людьми і коли взнаєш багато цікавого про інші культури.
Маяк
Лідерський центр “Маяк” в Руанді за самою своєю сутністю символізує викуплення. Він знаходиться на тому самому місці, де під час геноциду в 1994 році був спалений великий особняк президента цієї країни. Нова будівля була зведена християнами як маяк світла й надії. В ньому тепер знаходиться біблійний інститут, щоб виховувати нове покоління християнських лідерів. А також там є готель, ресторан та інші сервісні приміщення. З попелу руїн повстало нове життя. Ті, хто будували “Маяк”, дивились на Ісуса як на джерело надії та спасіння.
Він бачить тебе
“Я все бачу й розумію”, – сказала мені подруга в онлайн-групі письменників, де ми підтримуємо і підбадьорюємо один одного. Після цих слів я відчула в серці спокій; відчула, що все гаразд.
Непомічені герої
Біблійні історії часто змушують нас зупинятись і замислюватись. Наприклад, коли під час подорожі до Обітованої Землі на ізраїльтян напав Амалик, то звідки Мойсей знав, що потрібно зійти на верхівку гори й тримати, піднявши, Божу палицю? (Вих. 17:8-15). Про це невідомо. Написано лише, що коли Мойсей піднімав палицю, то перемагав Ізраїль. Коли ж опускав палицю – перемагав Амалик. Але Мойсей не мав сили постійно тримати палицю піднятою, тому його руки підтримували його брат Аарон та один чоловік на ім’я Хур – завдяки чому Ізраїль зрештою переміг.
Дихання життя
Одного зимнього морозного ранку я вела доньку до школи. Нам було дуже весело від того, що ми споглядали, як наш подих створює пар. Ми сміялись з тих різних хмаринок, що вилітали з наших уст. Я сприймала той момент як дар, насолоджуючись життям і спілкуванням з донькою.
Втратити, щоб знайти
Коли я вийшла заміж за свого нареченого-англійця і поїхала до Великобританії, то гадала, що то буде така собі п’ятирічна пригода в іншій країні. Я ніколи не думала, що проживу там майже 20 років, що інколи буду почуватись, наче втрачаю життя – адже кинула свою родину, друзів, роботу і все що було таким знайомим, рідним. Але, втрачаючи старе, я знайшла нове життя. Значно краще життя.
Божа рука
У 1939 році, коли розпочалася війна, король Георг VI у своєму різдвяному радіозверненні намагався заохотити громадян Сполученого Королівства і Співдружності покладатися на Бога. Процитувавши вірш, який його мати вважала дуже цінним, він сказав: “Вийди в темряву і поклади свою руку в Божу руку. Це буде для тебе краще, ніж світло, і безпечніше, ніж відома дорога”. Він не знав, що принесе новий рік, але довіряв Богу, що Він “провадитиме і підтримуватиме” їх у тривожні дні.
Відчутна любов
Сидячи поруч з моєю подругою Маргарет, яка лежала на лікарняному ліжку, я спостерігала за метушінням медичного персоналу та відвідувачів. Молода жінка, яка сиділа поруч зі своєю хворою матір’ю, запитала Маргарет: “Хто всі ці люди, які постійно відвідують вас?” Вона відповіла: “Це члени моєї церковної родини!” Молода жінка зауважила, що ніколи не бачила нічого подібного; на її думку, численні відвідувачі були наче “прояв відчутної любові”. Маргарет, посміхаючись, відповіла: “Це все можна пояснити нашою любов’ю до Бога через Його Сина Ісуса Христа!”
Нове життя в Ісусі
Зростаючи разом у Середній Азії, Бахір і Медет були найкращими друзями. Втім коли Бахір увірував у Христа, все змінилося. Після того, як Медет доніс на нього владі, Бахіра піддали нестерпним тортурам. Охоронець гарчав: “Ці вуста більше ніколи не вимовлять імені Ісуса”. Проте побитий і сильно закривавлений Бахір сказав, що вони можуть заборонити йому говорити про Христа, але ніколи не зможуть “змінити те, що Він зробив у його серці”.
Тонкий шар масла
У книзі Толкіна “ Володар перснів ” Більбо Беґґінс починає відчувати наслідки носіння магічного персня з темною силою протягом шести десятиліть. Обтяжений його повільною руйнівною дією, він каже: “Я відчуваю себе таким худим, ніби розтягнутим, якщо ти розумієш, що я маю на увазі: як масло, яке тонким шаром намастили на великий шматок хліба”. Зрештою, він вирішує покинути свій дім у пошуках відпочинку, десь “у тиші та спокої, без родичів, що снують навколо”.
Відображаймо характер Ісуса
Скотт, сержант британської армії, після важкої служби в Афганістані почувався цілковито розбитим. Він згадував: “Я був у темному місці”. Втім коли він “відкрив для себе Ісуса і почав слідувати за Ним”, його життя докорінно змінилося. Тепер він прагне ділитися Христовою любов’ю з іншими, особливо з ветеранами, з якими змагається в “Іграх нескорених” – міжнародних змаганнях для поранених і травмованих військовослужбовців та ветеранів збройних сил.
Пошук і порятунок
Кілька друзів вирушили на човні по Ла-Маншу, сподіваючись, що прогноз штормової погоди зміниться. Але вітер піднявся, хвилі стали неспокійними. Це загрожувало безпеці їхнього судна, тому вони звернулися по рації за допомогою до Королівського національного рятувального інституту. Через декілька напружених хвилин вони побачили вдалині своїх рятувальників і з полегшенням зрозуміли, що незабаром будуть у безпеці. Як потім із вдячністю сказав мій друг: “Незалежно від того, ігнорують люди правила поведінки на морі чи ні, рятувальники все одно прийдуть на допомогу”.
Тримаючись за Бога
Коли Джоні Еріксон Тада говорить про подругу Ріку, то підкреслює її глибоку, перевірену часом віру в Бога та витривалість, яку вона розвинула, живучи з виснажливою хронічною хворобою. Понад п’ятнадцять років Ріка прикута до ліжка, не маючи змоги навіть побачити місяць з крихітного віконця своєї кімнати. Однак вона не втрачає надії; вона вірить в Бога, читає та вивчає Біблію, і, за словами Джоні, “знає, як залишатись непохитною під час запеклих битв проти зневіри”.