Наші автори

Переглянути усе
Bill Crowder

Білл Краудер

Білл Краудер приєднався до команди “Хліб Наш Насущний” після 20 років пасторського служіння. Він тісно співпрацює з Мартіном де Гааном в якості віце-президента з питань навчального змісту. Крім того, Білл багато часу витрачає на біблійне навчання християнських лідерів по всьому світу. Він написав багато брошур для серії “Духовні відкриття” і опублікував кілька книг для видавництва “Будинок Відкриттів”. Має дружину Марлен, п’ятеро дітей і кілька онуків, про яких з великим натхненням розповідає.

Статті Білл Краудер

Інструменти миру

Коли в 1914 році розпочалася Перша світова війна, британський державний діяч сер Едуард Грей сказав: “Над усією Європою погасне світло, і за нашого життя воно більше не засяє”. Грей був правий. Коли “війна, яка мала припинити всі війни”, нарешті скінчилася, 20 мільйонів людей було вбито (серед яких 10 мільйонів цивільних), і ще 21 мільйон – поранено.

Битва з драконами

Ви коли-небудь билися з драконом? Якщо ваша відповідь “ні”, то автор Юджін Петерсон з вами не погодиться. У книзі “Тривала покірність в одному напрямку” він написав: “Дракони є проекцією наших страхів, усього страшного, що може причинити нам біль… У пересічної людини, якій протистоїть великий дракон, немає жодних шансів”. Що має на увазі Петерсон? Життя сповнене драконів: небезпечні хвороби, раптова втрата роботи, невдалий шлюб, очужілий блудний син. Ці “дракони” є надвеликими небезпеками і життєвими труднощами, з якими ми нездатні впоратися самостійно.

Прощання і вітання

Раптова смерть мого брата Девіда від серцевої недостатності докорінно змінила мої погляди на життя. Дейв був четвертим з сімох дітей, однак він помер першим. Його раптова смерть навіяла багато думок. Стало зрозумілим, що з роками майбутнє родини мало позначатися більше втратами, ніж набуттями. Воно мало характеризуватися прощаннями не менше, ніж вітаннями.

Його смерть дарує життя

Під час служіння чоловікам, які відбували покарання в одній з найстрашніших південноафриканських в’язниць, Джоанна Фландерс-Томас стала свідком того, як сила Христа перетворює серця. У книзі “Зникаюча благодать” Філіп Янсі описує її досвід: “Джоанна почала щодня відвідувати в’язнів, звіщаючи їм просте євангельське послання прощення і примирення. Жінка здобула їхню довіру, і вони почали розповідати про своє насильницьке дитинство. Джоанна показала їм кращий спосіб вирішення конфліктів. За рік до її візитів у в’язниці було зафіксовано 279 випадків насильства стосовно в’язнів та охорони; наступного року таких випадків було лише два”.

Парад кольорів

Лондон десятиріччями залишався одним із найбільш космополітичних міст у світі. В 1933 році журналіст Глін Робертс написав про велику англійську столицю такі слова: “Я досі вважаю, що найкращим в Лондоні є парад народів, кольорів та мов”. Цей “парад” і досі помітний у змішаних запахах, звуках та поглядах світової громади. Краса розмаїття є складовою захоплюючої краси одного з найвеличніших міст світу.

Потреба в Його керівництві

Дядько Закі був не просто другом вченого Кеннета Бейлі, він був його вірним провідником під час небезпечних екскурсій у безкраїй Сахарі. Бейлі каже, що, йдучи за дядьком Закі, він та його команда виявляли цілковиту довіру своєму провіднику. Вони по суті казали: “Ми не знаємо, куди йдемо. Якщо ти нас залишиш, ми всі помремо. Ми повністю довіряємо твоєму керівництву”.

Спільні спогади

У своїй книзі “Невгамовна віра” богослов Річард Моу говорить про необхідність пам’ятати уроки минулого. Він цитує соціолога Роберта Белла, який сказав: “Здорові нації мають бути «громадами пам’яті»”. Белла поширив цей принцип на інші соціальні відносини, наприклад, на родини. Спогади є важливою складовою життя в громаді.

Співоча революція

Що потрібно для того, щоб почати революцію? Зброя? Бомби? Партизанська війна? В кінці 1980-х років в Естонії її викликали пісні. Рух почався зі співу патріотичних пісень після того, як народ десятиліттями жив під тягарем радянської окупації. Ці пісні породили “Співочу революцію”, яка зіграла важливу роль у поверненні незалежності Естонії в 1991 році.

Дивовижне уміння

Лідер нашої університетської співочої групи диригував і водночас акомпанував нам на фортепіано, майстерно балансуючи між цими здібностями. По завершенні одного з концертів він виглядав особливо стомленим, тому я поцікавився у нього, чи з ним все гаразд. Лідер відповів: “Я ніколи раніше цього не робив”. Потім він пояснив: “Фортепіано було настільки розладнане, що я мусив увесь концерт грати у двох різних тональностях, лівою рукою в одній тональності, а правою – в іншій!” Мене приголомшила його дивовижна майстерність. А ще більше я був здивований Тим, Хто створив людей здатними на такі справи.

Несподівана зміна

В січні 1943 року теплий вітер Чинук налетів на місто Спірфіш (штат Південна Дакота), стрімко піднявши температуру від –20°С до +7°C. Ці круті погодні зміни (коливання в 27 градусів) тривали лише дві хвилини. А найбільша різниця в температурах за 24-годинний період була зафіксована 15 січня 1972 року в Ломі (штат Монтана, США) і склала п’ятдесят сім градусів: з –48°С до + 9°С.

Мисливці за бурями

“Полювання за торнадо, – каже Уоррен Федлі, – часто нагадує велетенську тривимірну гру в шахи, зіграну на тисячах квадратних миль”. Фотожурналіст і мисливець за бурями додає: “Бути у належному місці у належний час – це гармонійне поєднання завбачення і навігації, а також маневрування між усім – від градин розміром з м’яч до пилових бур і малорухливого сільськогосподарського устаткування”.

Вдячне ставлення

У штаті, де я проживаю, зими можуть бути суворими, з мінусовими температурами і нескінченним снігом. Одного надзвичайно холодного дня, коли я, здавалося, в тисячний раз чистив сніг, наш листоноша зупинився, аби поцікавитися моїми справами. Я сказав, що мені набридла зима: я втомився від снігопадів. Потім я зауважив, що листоноші напевно важко працюється у таких несприятливих погодних умовах. Той відповів: “Так, однак я хоч маю роботу. Багато людей безробітні. Тому я вдячний, що можу працювати”.

Єдине схвалення

Коли легендарний композитор Джузеппе Верді (1813–1901) був молодим, жага до схвалення привела його до успіху. Варрен Вієрсбе писав про нього наступне: “Коли Верді представив у Флоренції свою першу оперу, він став у затінку і пильно дивився на обличчя одного чоловіка в залі, великого Россіні. Для Джузеппе Верді не мало значення, чи схвалюють його глядачі, чи глузують з нього; він лише хотів побачити схвальну усмішку великого музиканта”.

Сталь і оксамит

Поет Карл Сендберг написав про колишнього президента США Авраама Лінкольна наступні рядки: “Не часто в історії людства з’являється людина, яка водночас є стальною і оксамитовою… яка в серці та розумі містить парадокс жахливої бурі та невимовного справжнього миру”. Слова “сталь і оксамит” описують, як Лінкольн балансував між власною владою і турботою про бажання людей бути вільними.

Це несправедливо!

Напевно, кожен із нас відчував гіркоту й обурення через несправедливість, яка панує у світі. Зло не карається, добро не винагороджується. Здається, що життя нечестивих людей набагато успішніше та прекрасніше, ніж життя віруючої людини. Чому Бог нічого з цим не робить?

Брошура Білла Краудера “Це несправедливо!” говорить про наболілі питання, допомагає глибше зрозуміти все, що відбувається і знайти розраду та надію.